Крим у вирі революцій ХХ століття: Кримська Народна Республіка та автономія в складі срср

У 1882 р. видатний просвітник Ісмаїл Гаспринський, що народився в Бахчисараї, зміг відкрити друкарню в рідному місті: у ній видавали та розповсюджували (не тільки Кримом) першу кримськотатарську газету «Терджиман», тобто «Перекладач» — основний вісник усіх мусульман імперії, перший мусульманський журнал для жінок «Алем-і-нісван» («Жіночий світ»). Також свої брошури тут друкував Асан Нурі — учитель і громадський діяч, засновник підпільної організації «Неджат» («Спасіння»), який закликав кримських татар залишатись на своїй землі та чинити спротив царському режиму.

Одразу після лютневого перевороту 1917 р. націоналістичний рух киримли лише посилився.

У березні з’явився Мусвиконком — Кримсько-мусульманський виконавчий комітет, його перший муфтій — Номан Челебіджихан — уродженець півночі Криму, активний суспільний діяч з освітою богослова та юриста. Про політику Комітету писали сімферопольські газети «Міллет» («Нація») та «Голос татар». Він працював на створення нейтральної демократичної держави на півострові, модернізував судову, освітню, фінансову, духовну сфери, сприяв формуванню війська Криму, а також під його впливом і на основі молодіжної організації «Ватан» («Батьківщина»), очільниками якої були Джафер Сейдамет і вже згаданий Номан Челебіджихан, постала Національна партія — «Міллі фірка». 

9 грудня 1917-го в Бахчисараї відбулася важлива для кримських татар подія: скликали Перший Курултай — установчі збори, результатом яких стало проголошення Кримської Народної Республіки. Вона мала б розвитися в повноцінну демократичну країну зі своїми державними символами, урядом Меджлісом та Конституцією («Кримськотатарські основні закони»), яка поклала на кримськотатарський народ обов’язок захистити права свої та інших народів Криму, проголосила рівність усіх громадян незалежно від їхньої національності, віри чи статі. На жаль, цим планам не судилося реалізуватися: уже в січні 1918-го півострів захопили більшовики й улаштували тут червоний терор, забравши життя тисяч. червоноармійці також викрали і стратили Номана Челебіджихана, а інші кримськотатарські діячі були змушені переховуватися.

УНР відреагувала на агресію комуністів «Кримською операцією»:

навесні кримські добровольці й українські військові загони на чолі з Петром Болбочаном мали б витіснити червоних з Криму, але через низку причин, зокрема внутрішні розколи та тиск іноземних союзників, вони не довели справу до кінця. У 1919 році на півострові білогвардійці денікін і врангель утвердили свої диктатури, проте в 1920-му комуністи їх розбили й остаточно тут закріпилися. Кілька років змагань за владу між білими та червоними принесли на кримську землю страждання й розруху: лише вбитими стали орієнтовно десятки тисяч кримчан. Увесь цей час Джафер Сейдамет та інші політичні діячі намагалися знайти підтримку за кордоном: у Туреччині, Німеччині, Азербайджані, Франції, Великобританії, але все було марно.

Совіти прагнули «злиття народів» у єдину націю, але через спротив радянська влада була вимушена піти на компроміс

— стати федеративною державою з національними республіками. 3 травня 1921-го на обласній конференції кримських татар-комуністів прийняли постанову, в якій зазначалося: «Революційно доцільною державною формою для Криму є проголошення його інтернаціональною республікою, що входить в російську федерацію», хоча діячі «Міллі фірка», як-от Асан Сабрі Айвазов, Бекір Чобан-заде, Амет Озенбашли, висували вимоги створити в Криму національну республіку з повною самостійністю.

18 жовтня 1921 року через постанову всеросійського центрального виконавчого комітету й ради народних комісарів створили Кримську Соціалістичну Радянську Республіку — автономію в складі ррфср, підконтрольну москві. Кримців не допустили до керівництва республікою, натомість головою ЦВК Криму назначили латиша Юрія Гавена, головою уряду Криму — уфимського татарина Сахіб-Гару Саїд-Галієва, і лише з уведенням політики коренізації у 1923-му, якій передував штучний голод 1921–1923 рр. на Півдні та Сході України (у Криму також), киримли змогли зайняти високі посади, зокрема вище зазначенні пости обійняли Велі Ібраїмов й Осман Дерен Аєрли.

Заради здобуття відданості партії на час «татаризації» кримським татарам легально дозволили вивчати свою історію, традиції, розвивати культуру та мову.

Але комуністи швидко знайшли в цьому загрозу для режиму і завершили коренізацію репресіями: у 1928-му розстріляли Велі Ібраїмова, представників «Міллі фірка» засудили, а в 1936–1938 рр. заарештували більшість культурних і політичних діячів Криму. 17 квітня 1938 року багатьох із них за «контрреволюційну націоналістичну діяльність» розстріляли.

Період Другої світової війни також видався нелегким: лише за 1941-й до лав червоної армії мобілізували 30 тис. кримських татар (близько 1/7 від загальної кількості киримли на півострові).

Війська Третього Райху стрімко захопили Крим, та більшість кримців розуміла: нацисти й більшовики мало чим відрізняються. Киримли не зазнали масових розстрілів та заслань у концентраційні табори, як євреї чи українці, та все одно потерпали від утисків окупаційної влади. Німці заселялися в їхні будинки, змушували працювати на них, а за непокору били чи вбивали, використовували їх як живий щит, бо боялися розправи партизан, а партизанський рух у Криму був потужним, де кримці діяли самостійно або долучалися до офіційних загонів.

Загалом на боці радянської армії, за приблизними даними, загинуло 2/3 мобілізованих кримських татар, 21 кримець отримав звання Героя радянського союзу. Але більшовики навіть попри це не згорнули репресій: за кілька днів після повернення совітів у Крим, 18 травня 1944-го, розпочалася депортація всього кримськотатарського народу, більше про цю трагедію читайте в нашій статті «Шлях додому: депортація кримських татар». Через рік, у червні 1945 року, кримську автономію скасували: вона нібито не мала підстав, бо кримських татар на півострові просто не залишилося. Натомість утворили звичайну Кримську область у складі ррфср, а про корінні народи Криму — кримців, караїмів, кримчаків — воліли не згадувати.

Матеріальна підтримка:

Одноразова: приват 4149499158805604

монобанк 4441114464261468

банка моно: https://send.monobank.ua/jar/9gMXBb9dVy

Патреон: https://www.patreon.com/history_

BuyMeACoffee: https://bmc.link/ukrainehistory