російсько-грузинська війна: Хроніка подій і уроки для світу

Відбулася класична провокація. Президент Міхеїл Саакашвілі наказав грузинським військам не відповідати на стрілянину й закликав припинити вогонь. 8 серпня за посередництвом Москви були ініційовані переговори, проте відбутися їм так і не судилося.

Уже 8 серпня розпочалися бойові дії.

0:00 — провокація спрацювала

У відповідь на провокацію Грузія розпочала обстріл Цхінвалі, столиці самопроголошеної держави. О 1:00 Грузія офіційно заявила про початок бойових дій. «На жаль, ми були змушені вдатися до встановлення порядку і миру силами збройних сил, оскільки, попри озвучені президентом Грузії ініціативи та припинення вогню в односторонньому порядку, сепаратисти відкрили масований вогонь по грузинських селах», — премʼєр-міністр Грузії Ладо Ґурґенідзе.

10.00 — час заяв

Південна Осетія звернулася до росії по термінову допомогу. Тодішній російський прем’єр-міністр в. путін заявив: «Грузинське керівництво застосувало агресивні дії щодо Південної Осетії. Фактично почалися бойові дії. Буде відповідь». Однак, якою саме буде ця відповідь, путін не сказав.

11:00 — бойові дії

У Цхінвалі йшли бої, грузинська армія займала села навколо міста і рухалася вглиб столиці невизнаної держави. Тим часом у Південну Осетію зайшли колони 58-ї армії рф.

Об 11:30 президент Саакашвілі оголосив загальну мобілізацію, тимчасом як повітряні сили рф завдали перших авіаударів по території Грузії.

16:00 — війна

До вечора грузинські війська зайняли велику частину міста. Якийсь час перевага була за ними.

9 серпня у війну вже офіційно втрутилися росіяни.

9:00 — бої тривають

У Цхінвалі тривала бійня з осетинськими бойовиками. росія збільшувала свою присутність. Зрештою російське військове керівництво ухвалило рішення відправити до Цхінвалі підкріплення. Відбулися перші зіткнення з грузинськими частинами.

9:45 — «примушування до миру»

Президент Медведєв офіційно заявив, що росія розпочала «операцію з примушування до миру». 

12:00 — відступ

Грузинські війська вирішили залишити Цхінвалі.

15:00 — захистити країну

Парламент Грузії запровадив воєнний стан, оголошено призов резервістів, уряд перейшов на цілодобовий режим роботи. Саакашвілі публічно звернувся до керівництва рф з пропозицією припинити вогонь, однак у росії її не почули. Кремль стверджує, що не отримував жодних офіційних пропоцій про перемир’я.

19:00 — підготовка наступу

Повідомлено про обстріли на кордоні з Абхазією. російські військові кораблі зайшли в територіальні води Грузії.

10 серпня

Протягом ночі тривали бої на околицях Цхінвалі. росія продовжувала перекидати війська через Рокський тунель у Південну Осетію, а також повітрям і морем до Абхазії. Авіація бомбардувала військові обʼєкти на території Грузії — позиції артилерії, ППО, військові бази й порти.

Тим часом мешканці грузинських сіл у Південній Осетії почали активно залишати свої домівки. Туди входили осетинські ополченці, грабували підпалювали будинки, чинили розправи над мирними мешканцями. Повернутися додому грузини Південної Осетії вже не змогли.

Удень МЗС Грузії вручило консулу рф А. Смазі ноту, в якій повідомлялося про розпорядження президента Грузії припинити вогонь у Південній Осетії. У російському МЗС підвердили отримання ноти, однак заявили, що бойові дії в Південній Осетії ще не припинилися.

Увечері відбулося зіткнення російських і грузинських кораблів, був потоплений катер «Тбілісі».

11 серпня

Російські війська перейшли в наступ і почали рух углиб країни. Вони дійшли до Ґорі, була захоплена військова база під Сенакі, лінія фронту наближалася до Тбілісі, де почалася паніка. Навколо Цхінвалі все ще тривали бої з грузинськими частинами, відрізаними від основних сил. Авіаудари по Грузії продовжувалися.

12 серпня

До москви прибув французький президент Ніколя Саркозі для узгодження плану врегулювання конфлікту. На зустрічі з ним президент Медведєв офіційно оголосив про завершення «операції з примушення до миру». Активні бойові дії закінчилися, і російсько-грузинська війна завершилася. Грузія, на жаль, зазнала поразки.

Ця війна стала першою на пострадянському просторі, в якій росія відкрито напала на сусідню країну. А втім, висновків із цього, схоже, не зробив ніхто, особливо Україна. Попри жахливі кадри війни, більшість політиків просто заспокоювала виборців думкою, що України це не стосується, мовляв, це самі грузини винні, що роздратували росію, а Україна «не така — нас росія не чіпатиме». Позаблоковість так і не була переглянута, а з приходом Януковича була підірвана обороноздатність країни. Отже, маємо те, що маємо.

Те саме стосується західної спільноти. Окрім колективного занепокоєння реальної підтримки Грузія так і не отримала, залишившись сам на сам з агресором. Агресія росії минулася, і путін зрозумів ціну західним погрозам. Саме тому війна з Грузією — далеко не останній злочин кремля проти цивілізованого світу, а війна вже на нашій землі цілком закономірна.

Що ж до Грузії, то спочатку війна об’єднала населення навколо спільного ворога, і країна взяла курс на Захід. Та, на жаль, після відходу Саакашвілі від влади країна занурилася в стагнацію. Новий грузинський уряд узяв курс на зближення з росією, кількість московських ставлеників у політиці дедалі більшала, значна частина членів правлячої партії «Грузинська мрія» взагалі відверто проросійська. Частина країни досі окупована. Конфлікт так і залишається замороженим, а грузинське керівництво навіть зараз нейтральне стосовно російської агресії проти України.

Висновок

Війна в Грузії 2008 р. визначила події наступного десятиліття. Це був перший російський напад на іншу державу з часів розпаду СРСР, який виявив нездатність західної спільноти протидіяти агресорам. Грузію, яка довірилася західним країнам, кинули на поталу росії, і всі досягнення Трояндової революції зрештою були знищені. Байдужість, яку проявила Україна, незабаром обернулася найбільшою трагедією в історії нашої країни. Такі наслідки потурання агресору.