Жінки Володимира Великого. «Ненаситний був у блуді, приводячи до себе заміжніх жінок і дівчат, розбещуючи їх»

Володимир Великий до і після прийняття християнства утримував численні гареми. От тільки про офіційних дружин залишилося мало інформації. На думку відомого українського історика Л. Войтовича, офіційно Володимир Святославович їх мав вісім. «Повість минулих літ» згадує лише трьох з них — Малфріду, Рогніду Рогволодівну й Анну, а решту називає лише за етнічним походженням.

Першою дружиною князя стала дочка одного з вождів шведських вікінгів — Олова. Цей шлюб датується зимою 978–979 років. У шлюбі з Оловою у Володимира народився син Вишеслав. Більше про дочку вікінгів не відомо нічого, а в літописах навіть не згадується дата її смерті.

Узимку 980 року Володимир одружився вдруге. Його обраницею стала дочка полоцького князя Рогволода Рогніда, яка мала нахабство відмовити Володимирові, вважаючи своє походження шляхетнішим, ніж походження сина ключниці Малуші. Розгнівавшись, Володимир ущент знищив Полоцьк і викрав Рогніду. Він зґвалтував дівчину на очах її батьків і братів, а згодом привселюдно вбив усю її сімʼю. Рогніду ж він узяв собі за дружину і дав їй нове імʼя — Горислава.

Після одруження Рогніда зрозуміла, що Володимира цікавить лише влада і жінки.

Цікаво, що дослідники вважають, що Володимир любив і ненавидів свою жінку одночасно, а вона жила протягом довних років з бажанням помститися. Одного разу така нагода трапилася. Існує цікава легенда про Рогніду і її сина Ізяслава: «Від Володимира мала Рогніда сина Ізяслава. Але маючи ж сотні наложниць, Володимир нехтував дружиною, змушуючи її ще більше страждати. Тоді ще й зависть прилучилася до всяких гірких почувань, які Рогніда мала на Володимира, і бажання помсти стало опановувати нею. Якось уночі Володимир спав у неї, і вона порішила його вбити — підняла вже ніж на нього, але в ту мить Володимир прокинувся і вхопив її за руку. Призналася Рогніда, що хотіла помститися за батька, коли Володимир перестав любити її з дитиною. Володимир порішив смертю покарати її. Звелів їй прибратися „у всі убори цісарські“, як була вбрана при шлюбі, сісти на ліжку й чекати його. Княгиня збагнула, що Володимир хоче стратити її. Рогніда дала голий меч своєму малолітньому синові, і як Володимир увійшов до покою, малий виступив і сказав так як мати його навчила: „Батьку, чи думаєш, що ти сам тут?“ Побачивши малого сина, що став оборонцем і местником за матір, Володимир кинув меч, наготований на Рогніду, і відказав: „А хто ж би тебе тут сподівався?“ Спитав поради у своїх бояр, і ті порадили йому задля сина помилувати матір та дати їм їх батьківщину — Полоцьку землю. Володимир так зробив, і від того Ізяслава пішов рід полоцьких князів, що не раз потім завзято воювалися з київськими князями, що пішли від іншого Володимирового сина — Ярослава».

Після цього Рогніда з дочкою Передславою і сином Ізяславом виїхала на Полоцьку землю, де вона й провела залишок життя, ставши черницею Анастасією. Померла Рогніда в 1000 році. Відомо, що в шлюбі з нею у Володимира народилося шість дітей: ​​Ізяслав, Ярослав, Передслава, Всеволод, Прямислава, і, можливо, Мстислава. Жодна жінка князя Володимира не народила йому стількох. І саме Рогнідин наймолодший син Ярослав згодом сів на київському престолі й дістав епітет «Мудрий».

Третьою дружиною князя стала вагітна вдова його брата Ярополка — Кунігунда

Навіщо Володимир узяв собі за дружину вдову брата, невідомо. Деякі дослідники кажуть, що спокусила його приваблива зовнішність жінки, інші ж стверджують, що таким способом Володимир хотів продемонструвати свою владу і права на престол. Пізніше в подружжя народився Святополк. Далі в житті Володимира були дочка турівського князя Малфріда, перемиського князя Аделя і болгарська княжна. Інформації про ці шлюби немає, відомо лише, що синами Аделі були Мстислав, Станіслав і Судислав. 

У 989 році Володимир Святославович одружився з Анною Порфірогенетою. Вона народилася 13 березня 963 р. і вважалася царівною від народження. Цей шлюб Володимир уклав після взяття Херсонеса в Криму, і для закріплення угоди Візантія погодилася на шлюб Анни і Володимира. «Житіє Володимира» подає це так: «Оце я взяв славне місто ваше Херсонес і всю землю таврійську. Чув же, що маєте сестру, дівчину красну, — дайте її мені в жони. А якщо не схочете, зроблю вашому Царграду те, що зробив Херсону».

Бачачи в цьому єдиний шлях до порятунку своїх земель, Анна, хоч і без бажання, таки вийшла за Володимира. У цьому шлюбі народилося двоє синів — Борис і Гліб. Імовірно, були ще й дві доньки — Марія-Доброніга й Феофана.

Володимир і Анна разом правили Руссю протягом 22 років. Саме цій жінці ми завдячуємо тим, що князь прийняв християнську віру і охрестив Русь. Арабський християнський історик ХІ ст. Яг’я Антіохійський зазначав, що Анна привезла з собою на Русь «митрополитів і єпископів, і вони охрестили царя і всіх, кого обіймали його землі», а після прибуття до Києва «збудувала багато церков у країні русів». 

Відомо, що жінка була не просто фоном для Володимира, а його справжнім другом і порадницею, бо саме вона була співавторкою Володимира в укладанні церковного Уставу-судебника, дала зі своєї скарбниці багаті пожертви на Десятинну церкву, приймала в Києві іноземних послів. Вона ж привезла з Візантії архітекторів і іконописців поширювала християнство, поки Володимир був у походах. Анна була знаковою фігурою в культурному й політичному житті Русі, вона високо піднесла престиж київської династії. Навіть Ярослав Мудрий потім назвав своїх старших дітей на честь батька і Анни.

Анна померла в 1011 році і була похована в мармуровому саркофазі в Десятинній церкві

А в 1015 році поруч з нею також у мармуровому саркофазі був похований її чоловік Володимир. На жаль, Анна Порфірогенета так і не була канонізована і її фактично забули як історичну діячку, хоча все, що вона робила, може бути порівняне з діяльністю самого Володимира Великого. Не лише князь охрестив Русь, а й княгиня.