Жінки Нестора Махна: законні шлюби і коханка

Перший шлюб – жили з Настею “душа в душу”

Першим кохання Нестора була Анастасія Васецька з міста Гуляйполя, Запорізької області. Не встигли молоді люди познайомитись, як чоловіка вже заарештували і кинули у вʼязницю. Однак він писав їй листи, які передавав через матір. Васецька ж чекала повернення коханого, зберігаючи його цінний подарунок – синю хустку. І Нестор таки повернувся. Невдовзі пара одружилась. Настя була файною господинею і дружиною, дбала про добробут чоловіка, не даючи йому перенавантажуватись, ніжно називала Нестора “сонечком”. Дівчина навіть дістала фотографію Махна і повісила під образом. Але не варто думати, що Настя не брала участі в діяльності чоловіка – навпаки – вона мотивувала його, допомагала реалізовувати на сільській сцені спектаклі, щоб анархічні ідеї були почуті.

У пари народився син і ось тут Нестор потонув у домашніх клопотах. І ось тут є декілька версій того, що трапилось. За однією з них, сподвижники “батька” потайки вивезли Настю і сина. Махно був такий злий, що ледь не перестріляв все своє оточення, але йому сказали, що жінка зраджувала і той заспокоївся. Тисли на чоловіка і тим, що він “мав виконати борг перед тими, хто слідував його ідеям”, родина ж цьому заважала. Пізніше начебто чоловік ще побачив Настю і сина на причалі у саратові. Чи правда то була Настя –  невідомо. Махно знепритомнів, а коли опамʼятався, то жінка відвернула від нього обличчя, натомість повернувши лице дитинки. Нестор вдивлявся у нього, але так і не підійшов. За правилами, Настя не повинна була бачитись з Махном. Однак порушивши угоду, жінка втратила сина – його вбили прибічники Нестора.

Але це лише одна з версій. Інша ж, більш ймовірна, говорить про те, що Махну самому набридло сімейне життя, він вирушив до москви, щоб набиратись досвіду революційних перемовин, залишивши Настю саму. Вона зі сльозами на очах благала його залишитись, але між революцією і сімʼєю “батько” обрав перше. Невдовзі Настя переїхала до чоловіка і народила сина, але той помер ще немовлям. Одночасно з цим прийшла звістка, що Махно загинув у битві. Перевірити інформацію нещасна не могла, а тому знову вийшла заміж. Махно ж дізнавшись про це, лише видохнув з полегшенням – у ньому були революційні справи.

Другий шлюб – революційна романтика з телефоністкою Тіною

Другим коханням Нестора була телефоністка на імʼя Тіна з села Велика Михайлівка. Вони побрались у 1918 році і їхній шлюб був наповнений революційною романтикою. Наприклад, якось Махно рятував дружину від австрійців, в коло яких потім сам і потрапив. Подумавши, що то кінець, чоловік захотів себе вбити, але Тіна вчасно надійшла з допомогою. Чому ж у 1919 пара вже була не разом – невідомо.

Третій шлюб – фатальна Соня

Третьою дружиною Махна була багата єврейка, яку називали фатальна Соня. Їй нібито не було, де переночувати і Махно прихистив бідну. Зрозумівши, що йому сподобалась ця дівчина, він запропонував їй руку і серце. Та погодилась і заради чоловіка, дівчина навіть прийняла православʼя і при хрещенні, отримала імʼя Ніна. Соня вміла контролювати Нестора – вона підходила, ніжно брала його за руку і це спиняло його вибуховий характер. Але фінал історії був нещасливий – Махно її розлюбив. Напевно, чоловік все більше захоплювався анархічними ідеями, згідно з якими дружини з багатого роду він не повинен був мати.

Вічна коханка – анархістка Маруся 

Не можна не згадати про вічну коханку Махна – дружину польського анархіста, Маруся Никифорова. Вона була не лише пристрастю Нестора, а і його вірною соратницею. Разом вони вивчали анархічні ідеї і хотіли зробити світ кращим. Саме Маруся сказала “батьку”: “Ти не такий, як всі ми. На тобі печать Бога!”

Цікаво, що тоді Махно ще був у шлюбі з Настею. Жінки часто сварились між собою. Наприклад, Маруся називала Настю “кішкою брюхатою”, часто приходила на виступи Махна, щоб зірвати їх. Так вона в кожаній куртці, з нагайкою в руці вривалася на сцену, штовханом ногою збивала грамофон, шмагала нагайкою Настю, яка намагалася врятувати реквізит. Настя плакала, а Нестор обіцяв розібратись з коханкою. Однак як тільки чоловік доходив до розмови про це, одразу ж опинявся в ліжку з Марусею. 

Прибічники Махна вважали це кохання нездоровим. Однак воно теж не було тривалим – чоловік побачив у Никифоровій суперницю, заздрив її славі, тому примкнув до більшовиків. Дізнавшись про це, Маруся промовила: “Друг більшовиків – ворог анархістів. Вони продадуть тебе”. І не помилялась.

Четвертий шлюб – феміністка, вчителька української мови Галина

Марусине пророцтво таки збулося – більшовики знищували махновщину, але в цей самий момент Махно знаходить собі нову дівчину. Та й неабияку, а освічену вчительку української мови! Сильна, незалежна, розумна Галина ще й захищала права жінок. Історія її знайомства з майбутнім чоловіком цікава: Махно запримітив Галину в одній зі шкіл, запросив вийти в коридор, кинув пістолет і наказав підняти. Жінка ж гордо промовила: “Твій пістолет, ти й підіймай”.

Потім Галя прийшла з селянами привітати Махна з днем народженням. Чорноока красуня сподобалась Нестору, він же їй – ні. Двічі одружений, невисокий на зріст, постійно в своїх походах, Галина не бачила своє майбутнє з ним. Проте Махно не здався – був радий, що вона не забула його, запросив жінку на танець і історія почала набирати обертів. Згодом пара побралась.

Галина шила для чоловікової армії синьо-жовті прапори і змушувала Махна виголошувати промови українською мовою

Загалом, Галина була не лише вчителька, а й стратег. Вона навіть хотіла схилити чоловіка до співпраці з Петлюрою, але не вийшло. Встигала жінка і заправляти в сімʼї. Якось у розпалі сварки з Нестором, вона вдарила його ножем в обличчя. Від того у Махна залишився шрам на все життя. У шлюбі з Галиною Кузьменко “батько” відчував себе самотнім і часто казав: “Ти ніколи мене не любила”. Однак саме Галина втікала з чоловіком за кордон, народила дочку Олену, аби заробити кошти, працювала швачкою і прачкою, недоїдала, щоб купити хворому чоловіку ліки.

У 1934 році стан “батька” погіршився, а необхідних ліків не було. Галина з дочкою навідували чоловіка, що мучився від сухот. За 2 дні до своєї смерті, Махно взяв на руки доньку і тихо прошепотів: “Дівчинко моя, будь хоч ти здоровою і щасливою”. Але ні Галина, ні Олена так і не стали щасливими. Перша після смерті Махна зійшлась з його знайомим, але почалась війна і жінка потрапила у нацистський концтабір, потім – сталінський дубровлаг, поселення в Казахстані і померла у 1978 році. Друга вийшла заміж за француза, але більшовики знайшли її у 1946 році і відправили у заслання в табори. Дочка Махна працювала в Казахстані інженером і прорабом. Померла жінка у віці 82 році і незадовго до смерті змогла побувати в Україні.

Дочка ж Олени постійно відрікалась від свого походження, адже як тільки в Казахстані дізнавались, що вона онучка злощасного Махна, її звільняли з роботи, виганяли з квартир, а чоловіки і словом перекинутись з нею не хотіли. Через це жінка відмовилась народжувати, щоб її діти не зазнали того, що пережила вона сама.