Як львівські вірмени рятували євреїв від Голокосту

Чому саме вірмени? 

Більшість сучасних істориків сходяться на думці: ключовим фактором стала історична пам’ять. Вірменська громада Львова, хоч і була вже глибоко інтегрована в польську культуру та католицьку віру, проте вірмени згадували в генетичному коді травму 1915 року, коли Туреччина провела Геноцид вірменського народу на своїй території. Вони знали, що таке масове вбивство за національною ознакою. Коли нацисти почали полювання на євреїв, вірмени побачили в цьому страшне дежавю власної трагедії.

«Перепустка в життя»

У нацистській бюрократичній машині життя людини залежало від папірця. Щоб вижити, єврейській людині потрібно було стати «арійцем». Найлегшим шляхом до цього була наявність свідоцтва про хрещення (метрики), яке дозволяло отримати «кенкарту» (тобто окупаційний паспорт). Римо-католицькі та греко-католицькі метрики були надійними, але їх було важче підробити через сувору звітність великих парафій. І тут на сцену вийшла Вірменська католицька церква. Очолював її в той час капітульний вікарій, фактичний адміністратор архієпархії — отець Діонісій Каєтанович, який і допоміг врятувати родини Розенбергів, Роттертів, Фейбахів, Лібесів та інших. Саме під його керівництвом, і часто за його особистим підписом, канцелярія Вірменського собору перетворилася на фабрику порятунку.

Схема була такою:

1. Євреям видавали метрики про те, що вони нібито були хрещені у вірменському обряді багато років тому. Таким чином, євреїв перехрещували, давали їм нові прізвища та імена.
2. Дати народження і хрещення вписувалися “заднім числом”.
3. Оскільки вірменська громада була невеликою і замкненою, німцям було вкрай важко перевірити архівні книги, які велися специфічною мовою або перебували в “хаосі”, який священники майстерно імітували для перевіряючих.

«Вірменське питання» Гітлера

Вірмени скористалися прогалиною в нацистській расовій теорії. Гітлерівські “науковці” довго сперечалися: чи є вірмени арійцями? Зрештою, нацисти вирішили не чіпати вірмен, визнавши їх “рівноцінними арійцям”.

Саме ж це стало щитом для них у порятунок євреїв, адже єврейські діти та жінки, отримавши вірменське прізвище або просто довідку про приналежність до вірмено-католицької парафії, ставали для нацистів “невидимими”.

Герої в рясах

Отець Діонісій Каєтанович був не один. Йому допомагали інші вірменські священники Львова. Відомо, що метрики видавалися сотнями. Це не були поодинокі випадки – це була організована система спротиву.

Одним із найвідоміших врятованих завдяки “вірменським паперам” був Тадеуш Войцеховський — майбутній видатний історик, медієвіст. Також серед тих, хто вижив завдяки вірменській церкві, були члени відомих львівських родин, інтелігенція, музиканти. Відомий випадок, коли до Каєтановича прийшов єврейський батько, благаючи врятувати доньку. Священник не лише видав документи, а й допоміг знайти безпечний притулок.

Трагічний фінал

У 1943 році гестапо запідозрило Вірменську церкву у видачі фальшивих довідок для євреїв. Затриманих підозрюваних скеровували на просту експертизу: чоловіків перевіряли на факт обрізання крайньої плоті, а жінок – на знання вірменської мови та культури. Внаслідок перевірки було виявлено численні невідповідності. У вірменському соборі було проведено обшук, вилучено метричні книги, а самого Діонізія Каєтановича заарештовано. Під арештом в гестапо отець Каєтанович перебував 23 доби, звільнити його вдалося лише завдяки величезному хабарю у 120 тисяч злотих. Цей арешт підірвав здоров’я адміністратора і слугував приводом для майбутнього арешту отця НКВД-истами. Вже у 1944 році до Львова увійшли радянські війська, НКВС почало “зачистку” релігійних лідерів. Отця Діонісія Каєтановича заарештували. Йому не пробачили відмови від співпраці з радянською владою та небажання розривати зв’язок з Римом.

Людина, яка під носом у Гестапо рятувала сотні життів, була засуджена радянським режимом. Діонісій Каєтанович загинув у сталінському концтаборі в селищі Абезь (Комі АРСР) у 1954 році. Його могила залишилася на далекій півночі, але пам’ять про нього живе у нащадках тих, кого він врятував.