Викриття міфу про 28 панфіловців: «подвиг», про який говорила вся країна

За легендою, 16 листопада 1941 року неподалік станції Дубосєково, коли німецька армія вже підходила до москви, 28 бійців 316-ї стрілецької дивізії під командуванням генерала івана панфілова зупинили танкову атаку Вермахту, а саме 18 танків (за іншими даними 20–50) за 4 години, ціною власних життів. На честь «героїв» називали вулиці, писали книги, знімали фільми, встановлювали пам’ятники. Звичайно, про «сміливців» розповідали в школах, їх звеличували в суспільстві, ба навіть у гімні московії є покликання на «мужніх воїнів».

Уже 28 листопада 1941 року в газеті «Красная звезда» з’явився допис про подвиг воїнів

Через певний час у тому ж 1941 році «Красная звезда» опублікувала ще одну фальшиву інформацію про нібито подвиг. Виявилося, що в бою під Дубосєково вижило 4 солдати, серед яких був Іван Натаров. Саме він, за словами редактора, розповів газеті про панфіловців, будучи при смерті: «Атаку автоматників відбито. Понад сімдесят ворожих трупів валяються неподалік окопу. Обличчя втомлених бійців задимлені порохом, люди щасливі, що гідно помірялися силами з ворогом, але не знають вони ще своєї долі, не відають, що головне — попереду. Танки! 20 броньованих чудовиськ рухаються до рубежу, що обороняється двадцятьма вісьмома гвардійцями. Бійці перезирнулися. 30 танків, друзі, доведеться всім нам померти, мабуть. велика росія, а відступати нікуди. Позаду москва».

У 1942 році всіх бійців посмертно нагородили званнями героїв радянського союзу

У 1947 році в срср почалося полювання на тих, хто міг співпрацювати з нацистами. Органи нквс масово арештовували тисячі людей, забирали всіх без розбору, зокрема військова прокуратура Харківського гарнізону затримала Івана Добробабіна, який, за даними нквс, у 1943 році служив у німецькій поліції. Під час обшуку в Добробабіна знайшли брошурку про «героїв-панфіловців». Виявилося, за підозрою у співпраці з окупаційним режимом заарештували чоловіка, який був нагороджений званням героя радянського союзу. Це був один із 28 панфіловців.

Коли Добробабіна привели у відділок, він заговорив: «ніяких подвигів не здійснював, і все, що написане про нього в книжці про героїв-панфіловців, неправда».

А правда в тому, що кількість німецьких танків була перебільшена. Та ще й у реальності панфіловцям не вдалося зупинити наступ, велика частина «героїв» добровільно здалася в полон, зокрема й герой радянського союзу Іван Добробабін. Його потім німці ще й назначили начальником поліції в селі Перекоп Харківської області. А Іван Натаров, який начебто теж був героєм-панфіловцем і при смерті розповів про події листопада 1941 року, в реальності вже був убитий за декілька днів до легендарної битви.

Розслідування дуже швидко виявило, що історія про «героїв» вигадка редактора газети «Красная звезда» олександра кривицького. На одній зустрічі зі слідчими, кривицький, автор міфу, переглянувши документи розслідування, незворушно дістав книгу «28 панфиловцев» і сказав: «Ваші свідчення — ніщо, через роки моя невеличка книжечка буде набагато вагомішим аргументом, ніж тонни ваших документів». На жаль, так і сталося. У період «відлиги» радянські архіви відкрилися знову. Тоді ця історія набула ще більшого розголосу, з’явились нові дані: бійців було не 28, а цілий полк; вони не вистояли, а були розбиті, і нацисти прорвались далі до москви.

Отже, прослідкувавши перебіг подій, ось як з’явилась легенда про 28 панфіловців: кореспондент «Краснай звезди» коротєєв поїхав у штаб 16-ї армії, там він зустрів комісара панфіловської дивізії, який розповів про важкі бої на фронті і героїв-солдатів однієї роти, які пожертвували своїми життями, але затримали німецькі танки. Сам комісар не був свідком цих подій, але чув про них від когось. На прохання кореспондента поїхати в полк, в який входила смілива рота, оповідач відреагував принципово негативно.

Приїхавши, кореспондент розповів про свою пригоду редакторові газети: «Мене запитали, скільки ж людей було в роті.

Я відповів, що склад роти, очевидно, був неповний, приблизно осіб 30–40; я сказав також, що з цих людей двоє виявилися зрадниками… ось так і з’явилася кількість бійців — 28, оскільки з 30 двоє виявилися зрадниками. ортенберг (редактор) казав, що про двох зрадників писати не можна, і, очевидно, порадившись із кимсь, вирішив у передовій написати тільки про одного зрадника. 27 листопада 1941 р. у газеті вийшла моя стисла кореспонденція».

Після того, як фронт відсунувся на захід, кривицький бував біля Дубосєково, на місці бою. На його запитання про прізвища полеглих героїв командир полку не зміг відповісти: «капров мені не назвав прізвищ, а доручив це зробити мухамедьярову (комісарові полку) і Гундиловичу (командирові 4-ї роти), які склали список, взявши дані з якоїсь відомості чи списку. Так у мене з’явився список прізвищ 28 панфіловців, які загинули в бою з німецькими танками поблизу роз’їзду Дубосєково». Швидше за все, командир просто взяв навмання зі списку загиблих у той день випадкові прізвища бійців, які й стали згодом героями-панфіловцями.

У 1948 і 1988 роках «подвиг» вивчила головна прокуратура срср та офіційно визнала його художньою вигадкою! 

У липні 2015 року державний архів московії опублікував доповідь про те, що герої-панфіловці — це фантазія журналіста. Одразу після цього керівнику архіву порадили «займатися своєю професією і не давати свої оцінки архівним документам», а пізніше й узагалі звільнили. 

Кому та правда на московії потрібна. Викриття міфу зовсім не зупинило путінських пропагандистів. Уже у 2016 році країна-терорист спонсорувала знімання фантастики із назвою «28 панфіловців». Герої цієї комедії говорять пафосними фразами на кшталт:«На нас дивиться весь світ». Створенням чергового предмета пропаганди займався сам міністр культури московії (уявіть, у них такий є). Усіх критиків свого «шедевру» він назвав «пропащими мразями» і напористо відстоював «історичну правду героїчного подвигу». 

Але, коли в одному з інтерв’ю його запитали, навіщо висвітлювати спростований міф, палкий борець випадково проговорився і відповів, що ця легенда мотивує солдат і показує, що потрібно помирати за батьківщину.

Підсумовуючи, хочемо запевнити міністра культури московії в тому, що московські солдати чудово помирають «за батьківщину» завдяки нашим Збройним силам України, які вчиняли, вчиняють і вчинятимуть істинні, а не вигадані, подвиги заради неньки України. Борімося із залишками радянської пропаганди і встановлюймо історичну правду на теренах України!