Убиті Голодомором: реальна кількість жертв та докази штучності

Голод та голодомор?

Суттєвої різниці між цими поняттями немає, адже люди все одно помирали через нестачу їжі. Та, варто зазначити, що саме через велику кількість жертв й виникає термін: голодомор. Цікавим фактом є те, що, взявши значення слова «голодомор», ми отримаємо «голодом морити».

Досі залишається багато запитань щодо причин Голодомору, та зрозуміло одне – скоєний він навмисне, керівництвом радянської влади, на чолі з Йосифом Сталіном. Ми могли б і не дізнатися правду про катування українського народу, але дещо пізніше, після окупації німцями наших земель, люди почали говорити про ті жахіття, які бачили в 1932-33 роках. Серед сміливців була Олександра Радченко – містянка, що не змогла мовчати, дивлячись на геноцид українського народу, вона писала в своєму щоденнику:

«5 квітня 1932 року, вівторок. Голод, штучно створений голод, набуває жахливого характеру. Навіщо забирають до зернини хліб – нікому не зрозуміло, і тепер, коли вже бачать результат такого забирання, все-таки продовжують вимагати хліба для посіву… А діти голодують замучені, худі, мордовані глистами, тому що їдять одні лиш буряки, та й ті от-от закінчаться, а до врожаю ще чотири місяці. Що буде?»

У 1932-33 роках від Голодомору постраждали не всі регіони України. До прикладу, якщо в 1921-23 та 1946-47 голод охопив переважну територію на Півдні України, то в 32-33 найбільше смертей виявлено в центрі України, тобто Київська, Полтавська та Черкаська області. Якщо на Півдні Україні логічно міг би вплинути такий фактор, як посуха (на той час це постійне явище), то в центрі все було продумано.

Жорстокі дії влади.

Влада ліквідувала заможний прошарок в селі – куркулів, що володіли тонами зерна. Але від них забрали все майно, а власників розстрілювали, катували, заганяли в табори. Була встановлена певна норма заготівлі зерна, хто її не виконував – покараний. Траплялося, що народ ховав трішки зерна, щоб залишити на заготівлю хліба, але, на жаль, місцева влада комуністів і те знаходила та вилучала, а членів сім’ї ув’язнювали.  У серпні 1932 року прийнято постанову, названу «Закон про п’ять колосків», тобто, умовно, якщо в тебе знайшли більше, ніж п’ять колосків, то ти розкрав соціалістичну власність. Та люди просто хотіли вижити й зберегти для себе бодай щось із їжі.

Діяв режим про так звану «чорну дошку» – українські села, які не виконували продрозкладки, були ізольовані, тобто забезпечувати продуктами ці населені пункти заборонено.

Через нестачу провізії та забрану останню крихту хліба люди помирали за різних обставин. Не встигали всіх хоронити, бували й випадки, що ховали живцем, або ж тіло залишалося на вулиці, адже інші були виснажені та обезсилені для такого енергозатратного обряду.

Спогади Олександри Кравченко:

«… По дорозі в Зарожне в полі, біля самої дороги, побачили ми старого, обірваного, худого, чобіт на ньому не було. Ймовірно, він упав знеможений і замерз, чи зразу помер, чоботи хтось зняв. Повертаючись, ми знову бачили цього старого, нікому він не потрібен…»

Деякі з постраждалих вважали, що це жорстокі дії місцевої влади і нікого іншого. Люди писали листи на ім’я Йосифа Сталіна, але зараз ми з вами розуміємо, що це було даремно, та ті листи ніколи не трималися руками вождя, їх перечитували партійники, а адресантів потім заарештовували, катували. Народ шукав способів вижити і вірив у дієвість будь-чого, аби тільки це знущання припинилося.

Голодомор в іноземних газетах.

На той час важливо було, щоб світ знав дійсність, що розгортається на українських землях у 1932-33 роках. Але перед тим як створити голод, радянська влада добре підготувалася в інформаційній пропаганді для поширення дезінформації. Варто зазначити, що заперечення правди лунало й від західних журналістів. До прикладу, Волтер Дюранті виголосив: «В СССР голода нет!», це було доволі переконливо для західних політиків.

Одним з перших про масовий голод в Україні написав Малкольм Магерідж у грудні 1933 року. У одній із статей він описав свої враження від побаченого. Після цієї публікації в закордонному інформаційному просторі радянський режим заборонив в’їзд іноземним журналістам на територію України.

Та все ж, завдяки британському журналісту Гарету Джонсу, який таємно відвідав Україну, світ знову читає про реалії, приховані комуністами. У своїй праці він написав, що у всьому винна влада, яка в курсі масштабів голоду і спеціально таїть кількість жертв.

Жертви в цифрах.

Радянська омана про голодомор також є підтвердженням того, що голод був вчинений навмисне. Вони намагалися применшити кількість жертв, вказану в офіційних паперах, та щиро вірили в те, що стерши все з документів, спогади свідків вони ліквідували також. Першим, хто проводив статистику постраждалих, став Степан Сосновий, але без важливих доказів, що зруйнувала влада. До останнього думали, що дані жертв знищено, але збереглася їхня копія в москві. Українські науковці, разом з американськими, досліджуючи офіційні цифри, виявили:

•         У 1932 році загинули 250 тисяч людей;
•         У 1933 році – 3 мільйони 350 тисяч людей;
•         У 1934 році – 160 тисяч людей.

Та, варто зазначити, що попри значну кількість досліджень встановити сталу величину ніхто не може, роблять висновки лише за тими відомостями, які збереглись в архівах. У жовтні 2019 року провели ще одне розслідування, де визначили, що Голодомор понівечив 10, 5 мільйонів українців –такі дані музей Голодомору презентував 7 вересня 2021 року на Міжнародному форумі. Джерелами розрахунків у післяголодоморний період були матеріали перепису населення 1937 та 1939 років. Вони продемонстрували, як змінювалися демографічні процеси протягом декількох років. Найбільше жертв зафіксовано в 1933 році протягом шести місяців. Найбільш трагічним для українців став червень. Як бачимо, масштаби трагедії колосальні, і це тільки статистика.

Канібалізм.

Свідки Голодомору розповідали про випадки, коли їли людські тіла, зазвичай, це були трупи померлих дітей, своїх або сусідських. Радянська влада, у свою чергу, почала друкувати плакати зі словами: «Їсти власних дітей – це варварство». Через канібалізм було засуджено приблизно 2500 людей. Звісно, що вони робили це несвідомо, адже через недостатнє харчування в людини виникали психологічні проблеми.

Голодомор – це геноцид українського народу,

свідомо вчинений радянською владою. Обсяги цього лиха гігантські та безпощадні. Зруйновано мільйони життів людей, але пам’ять у нас не забрати. Завдяки свідкам звіриних вчинків комуністів ми дізналися про Голодомор істину. Вони намагалися знищити українців в інформаційній боротьбі, а натомість – знищили тільки себе.