Трагедія полону: нацистські табори для військовополонених на території України

22 червня 1941 року Третій райх напав на СРСР відповідно до плану «Барбаросса». Німецький бліцкриг дав свої плоди. Війська швидко просувалися вглиб території, беручи в оточення мільйони радянських солдатів. До прикладу, у вересні 1941 року в «київському котлі» опинилось 665 тисяч військовослужбовців.  За перші місяці в полон потрапило близько 3,5 мільйонів червоноармійців. Загальна кількість військовополонених сягала до 5 мільйонів.

Про їхнє розміщення та створення таборів потурбувались заздалегідь

Уже в 1939 році була спланована структура мережі таборів. Деякі мали розташовуватись у Німеччині, інші — на окупованих територіях. На теренах України діяло три типи таборів. Офлаг — табір полонених офіцерів. Шталаг — стаціонарний табір полонених рядового й сержантського складу. Дулаг — збірний і пересильний пункт військовополонених й інтернованих осіб. Загалом було створено 242 табори різних типів поряд з українськими населеними пунктами. На територіях, що безпосередньо прилягали до зони бойових дій функціонували армійські збірно-пересильні пункти. Вони  переміщувались услід за наступаючими військами.

За 1941 рік з полону звільнили близько 275 тисяч осіб із числа «національних меншин». Це відбулось на підставі наказу Гітлера від 17 липня. З одного боку, очікувалось отримати деяку лояльність, з іншого — впоратися з численною кількістю полонених було складно. Траплялися випадки, коли німці відпускали з полону хворих і скалічених солдатів. Утім, якщо порівняти ці цифри із загальною кількістю полонених, то вони вже не здаються такими великими. На початок 1942 року в райхскомісаріаті «Україна» було 14 стаціонарних таборів. Згодом, у квітні 1943 року зафіксовано 12 шталагів. Загалом за часи окупації на території України діяло 30 команд шталагів та 27 команд дулагів. 

Управлінням табором займався комендант. Це був офіцер зі званням не нижче майора. Для охорони формували батальйони з солдатів похилого віку або тих, що проходили реабілітацію після поранень і хвороб. Після того, як червоноармійці потрапляли в полон їх «сортували». Відділяли старших і молодших офіцерів, сержантів і рядових. Полонені часто перебували під відкритим небом незалежно від пори року. Від сонця та дощу їх могли врятувати господарські споруди. Ділянку, де вони розміщувались оточував колючий дріт і спостережні пункти, з яких охоронці запобігали втечам. Характерною рисою таборів військовополонених на початку війни була їхня переповненість. Це не дозволяло забезпечувати бранців спальними місцями, їжею, медичною допомогою. Дошкуляв сипний тиф і педикульоз. Вони стрімко ширились усім табором. Нерідко створювались лазарети й шпиталі як в таборах, так і за їхніми межами. Проте вилікувати таку кількість поранених і хворих було неможливо.      

Той, хто не звільнився з полону, мав постійно боротися за життя

У грудні 1941 року з 390 тисяч офіційно зареєстрованих бранців у таборах померло 72 тисячі. До початку квітня 1942 року вижила лише половина. Третій райх скасовував норми Женевської конвенції 1929 року про захист військовополонених. Тож на об’єктивні причини наклався ідеологічний аспект. За політичними чи расовими ознаками знищували тисячі полонених. Таким чином постраждали політпрацівники, євреї та роми. Часто бранців розстрілювали конвоїри під час піших маршів, коли вони рухались від фронту в тил. Щоденно під час евакуації могло помирати до 1% полонених. Для запобігання цьому видавались спеціальні накази, які дозволяли використовувати зброю лише при спротиві та задля недопущення втеч.

«У таборах, густо розкиданих у Правобережній Україні, полонених тримали здебільшого в неопалюваних дощаних сараях — голодних, голих, незважаючи на морози, які доходили тієї зими до 25–36 градусів. Вимирали й замерзали десятками тисяч. У Білоцерківському таборі, наприклад, де умови були особливо тяжкі, кожного ранку вивозили кілька автомашин, доверху навантажених померлими й замерзлими», — згадував Федір Правобережний.

Відомим місцем утримання полонених стала так звана «Уманська яма». У кар’єр глиняного заводу площею понад 10 га ц глибиною 15 м зігнали від 74 до 100 тисяч військовослужбовців. Там вони страждали не лише від складних умов утримання, а й від психологічного тиску. Нестача води змушувала пити з калюж.  «За 4 доби в котлован глинища на 45 тис. полонених німці зіштовхнули з обриву 3 виснажених коня, які полоненими були вбиті й з’їдені», — згадував Юрій Нікітенко. Смертність сягала 60–70 осіб щоденно.

В’язнів використовували як робочу силу

У листопаді 1942 року близько 140 тисяч військовополонених направили на примусові роботи. Їх відправляли працювати на кар’єри, заводи, будівництво інфраструктури й оборонних споруд. Зокрема, полонених залучили до будівництва ставки Гітлера «Вервольф» на Вінниччині. Виснаження, хвороби й голод не дозволяли їм виконувати роботу належним чином, що турбувало німецьку адміністрацію. У цей період військові чиновники звітують про 78 тисяч нездатних до праці через погане харчування. Усе це сприяло поступовому зменшенню кількості військовополонених у таборах. Ще з грудня 1941 року нацисти почали відбирати полонених для відправки на примусові роботи в Німеччину. У березні 1942 року цей процес набув інтенсивності. Станом на серпень 1944 року понад 600 тисяч радянських військовополонених працювало на промисловості в Німеччині.

Визначити точні цифри загиблих у таборах військовополонених неможливо

Масові смерті від голоду, ран і хвороб заважають ідентифікації бранців. Їх ховали в безіменних братських могилах. Дослідники називають цифри від 2.5 до 3 мільйонів осіб. Рівень смертності в німецьких таборах на східному фронті становив понад 57%, коли на західному не перевищував 5%. Німецький полон змогли пережити 836 тисяч радянських військовополонених. Та після нього їх очікували репресії та засудження. Для СРСР вони були дезертирами й зрадниками. 233 тисячі отримали в якості покарання заслання до таборів ГУЛАГу, решту зарахували до трудових батальйонів.

Одноразова підтримка: приват 4149499158805604

монобанк: 4441114464261468

банка моно: https://send.monobank.ua/jar/9gMXBb9dVy

Патреон: https://www.patreon.com/history_

BuyMeACoffee: https://bmc.link/ukrainehistory