Що це було в росії? Розбір версій про заколот ПВК «вагнер»

Нещодавно наша увага була прикута до подій у росії, а саме до збройного виступу керівника ПВК «вагнер». Розпочався цей виступ так само швидко, як і закінчився. За час, поки цей виступ відбувався і розвивався, найманці з ПВК «вагнер» просунулися від Ростовської області й до московської області, зупинившись на річці Ока. Деякі експерти виражають сумніви, що путінський режим вистояв би, якби пригожин не зупинив свій наступ на москву. У цій статті ми намагаємося розібрати, чи то був справжній збройний виступ, чи спектакль із боку російської влади.

Версія №1. Події, які відбувалися, є виставою кремля

Для чого кремлю взагалі потрібно було зрежисувати цей виступ? Відповідь — знайти зрадників та недогодні обличчя в зс рф, які в разі заколоту будуть готові виступити проти російської влади. Під час виступу «вагнера» на його бік перейшли підрозділи «шторм-z», представники ДШРГ «русич», які є сучасними неонацистами в російській армії та вчиняють воєнні злочини, та десантники 217-го полку 98-ї дивізії пдв. Окремо на місцях дислокації російських військ відбувались одиничні виступи на підтримку євгена пригожина. Після того, як збройний виступ пригожина зупинився, в російській армії почалися негласні репресії проти тих, хто підтримав його, зокрема бійців почали негласно заарештовувати або продовжили посилати на «м’ясні» штурми. Усе це допоможе закріпити владу путіна в армійській структурі та не допустити надалі справжнього збройного виступу, а також зупинити міжнаціональні конфлікти всередині армії.

Версія №2. пригожин своєю популярністю загрожував російській владі

євгеній пригожин після своїх виступів з критикою міністерства оборони, генерального штабу зс рф, після свого власного впливу на призначення ключових осіб (зокрема суровікін був його фігурою) отримав небачену як для несистемної людини популярність у росії. На прикладі подій у Ростові ми вбачаємо, що російське суспільство активно підтримало його дії проти центральної влади. Виступ пригожина міг бути домовленістю за лаштунками між ним та центральною владою: завдяки таким діям він себе дискредитував в очах пересічного росіянина та покинув політичне поле рф, в обмін на гарантії недоторканності власного життя та на продовження своєї роботи. Це й сталося, коли лукашенко сказав про домовленість та володимир путін виступив 26 червня, де підтвердив, що кожен учасник ПВК «вагнер» має змогу перейти в Білорусь і продовжити там свою діяльність. Натомість путін після цього виступу показав себе в очах російського суспільства як жорсткого лідера, що тримає всю ситуацію в країні під своїм контролем. Невже ми справді думаємо, що без попередньої домовленості путінська система просто так зробила б вигляд, що вона забула про цей виступ?

Версія №3. Спланований заздалегідь перебіг бойових дій

ПВК «вагнер» зміг пройти сотні кілометрів, не зустрівши реального збройного спротиву. Єдиною збройною втратою за весь цей час став вертоліт Мі-35, тоді як інші Мі-8 та Іл-22 не мали змоги нести жодного озброєння й виконували зовсім інші завдання, пов’язані з веденням неправомірної наступальної війни проти України. Не віддали жодного наказу, який стосувався збройного опору російських військ, а військова інфраструктура росії була швидко блокована з боку ПВК «вагнер». Хоча існують певні чутки про бої між «вагнером» та зс рф, проте немає жодних фото та відео доказів цього, крім декількох згорілих машин. Чи можемо ми повірити, що кілька тисяч озброєних бойовиків мають змогу в тилу захоплювати різні об’єкти, а центральна влада не реагує адекватно?

У другій частині ми розглянемо причини, чому події в росії є не виставою, а справжнім військовим заколотом, зокрема спростуємо попередні тези.

Версія №4. У росії на той час просто не було реальної сили, яка б могла зупинити «вагнера»

У багатьох виникає питання, чому «вагнера» так довго ніхто не зміг зупинити? Насправді в росії на той час просто не було реальної сили, яка мала б змогу зупинити «вагнера». Майже вся професійна та навчена армія зараз на фронті, а тому їхня передислокація була неможливою через загрозу дій ЗСУ. Довгий час їм протистояла росгвардія та сили внутрішньої безпеки, який мають значно менший рівень як професійної підготовки, так і оснащення. російське керівництво розуміло, що кидати ці сили на вагнерівців є самогубством, а тому їх найголовнішим завданням було максимально затримати їх, щоб привести власні збройні сили до москви. Навіть сам євгеній пригожин визнав, що зупинив свої колони біля річки Ока тільки після того, як зрозумів, що навпроти стояли сили, готові відбивати напад. Зупинив він його, аргументувавши тим, що не хотів кровопролиття в росії, хоча насправді розумів, що його 8-тисячної армії недостатньо для захоплення, а тому намагався домовитись.

Версія №5. Дії російської влади та путіна є ознакою слабкості центральної влади

Якби російська влада та путін знали про сценарний варіант подій, то намагалися б вони втікати в санкт-петербург? Виступ пригожина насправді показав нам слабкість російської центральної влади та те, що вона не може адекватно реагувати на зовнішні загрози. путін виставив себе посміховиськом на весь світ через свої дії та показав російській еліті, що він уже не може гарантувати їм безпеку. Неадекватна реакція на виступ, але переможна бравада опісля дає нам змогу припустити, що в кремлі не розраховували на можливість таких дій, а банально скористалися нагодою виступити з позиції переможця. Достеменно не відомо, про що саме домовились путін, лукашенко та пригожин, а закриття всіх справ проти останнього дозволяє нам припустити, що він досі має важелі впливу на російську політику.

Версія №6. Це був справжній заколот ПВК «вагнер» через їхнє становище

Ці дії стали кульмінацією конфлікту пригожина з мо рф, який триває вже дуже довго. 1 липня ПВК «вагнер» повинен був бути розформованим, що означало для пригожина втрату всього. На те, що цей виступ готували завчасно, вказує нам театральний характер відео обстрілу, чіткий порядок дій, де колона була підготовлена завчасно, за декілька днів, оскільки такі масштабні військові приготування неможливо розробити за кілька годин, та метадані записів пригожина, згідно з якими, він їх зробив приблизно в один час, а потім поступово оприлюднював. Для пригожина це був шанс зберегти якусь владу, яку він міг втратити, та домовитись з російським керівництвом про подальше існування «вагнера», що так і вийшло. Тож, можна сказати, що цей збройний виступ зберіг життя «вагнеру» та пригожину як важливій фігурі.