Роковини масштабної трагедії: Бабин Яр

Бабин Яр у Києві — місце одного з найбільших розстрілів євреїв в окупованій німецькими нацистами Європі. Усього за два дні — 29–30 вересня 1941 року — на околиці столиці вбили 33 771 людину. 

Усе почалося з того, що 19 вересня 1941 року німецькі війська увійшли до Києва. На той час у столиці України проживали приблизно 60 тисяч євреїв — це ті, хто не мав змоги або бажання тікати від нацистської окупації. Переважно жінки, діти, літні люди й хворі.

Спершу на євреїв полювали на вулицях. А наприкінці вересня по всьому місту були розклеєні оголошення з наказом до всіх євреїв Києва та його околиць прибути 29 вересня до 8-ї ранку на перехрестя вулиць Мельникова й Дегтярівської. 

«Хто з євреїв не виконає цього розпорядження і буде знайдений в іншому місці, буде розстріляний», – йшлося в оголошенні.

Перший розстріл відбувся 27 вересня 1941 року. Тоді нацисти вбили 752 пацієнтів психіатричної лікарні    ім. Івана Павлова, яка розташовувалася недалеко від самого Яру. Однак точне місце розстрілу досі невідоме.

Масові вбивства в урочищі відбувалися часто. Але наймасштабнішим став розстріл 29–30 вересня. Згідно зі звітами айнзатцгрупи, за ці два дні було вбито 33 771 єврея. Загалом у Бабиному Яру вбили приблизно 100 тисяч людей — тут розстрілювали не лише євреїв, а й українців, ромів, військовополонених, членів ОУН, підпільників, партизанів й активістів.

Дорога смерті пролягала від Лук’янівської площі вулицею Мельникова до перших воріт Єврейського кладовища. Далі люди йшли по Кагатній (нині — Ґарета Джонса) та Лагерній (нині — Дорогожицькій). 

Біля входу до Братського (Воїнського) кладовища в майбутніх жертв розстрілу відбирали речі й документи, змушували знімати верхній одяг. У кінці Братського кладовища (нині — територія телевежі) люди повертали в прохід між огорожею та краєм яру. 

Розстріли відбувалися на майже пів кілометровому відтинку яру, який закінчувався за теперішньою станцією метро «Дорогожичі».

Там оголених людей змушували спускатися в яму й лягати долілиць, а німецькі поліцейські проходили та стріляли їм у потилицю. Після цього сапери підірвали схили, щоб тисячі тіл накрило землею, а військовополонені вирівнювали дно яру.

«Нас вишикували на дуже маленькому піщаному виступі. Я закрила очі, стисла кулаки, напружила всі м’язи й кинулась вниз. До пострілу. Мені здалось що я летіла цілу вічність. Я впала на трупи вдало — не розстріляна», – розповідала Діна Пронічева, якій вдалося вижити.

Наразі Бабин Яр — один із символів Голокосту. Ми шануємо світлу памʼять жертв нацистів і робимо все, щоби не допустити повторення цієї жахливої трагедії. Адже «ніколи знову» для нас — не порожні слова, а заклик до рішучих дій.