Пити каву Європу навчив українець?

Георг-Франц Кольшіцкі, а насправді хрещений у православній вірі Юрій-Франц Кульчицький народився 1640 року в селі Кульчиці на Львівщині в шляхетній родині. 

У 1648–1652 роках навчався в Самбірській школі і вже тоді виявляв  велике зацікавлення до військової справи і подвигів. Згодом це привело хлопця на Січ, де він, знаючи кілька мов, працював перекладачем.

Під час однієї з битв у кінці 1660-х років Юрій потрапив у полон і був вивезений на Балкани, де досконало вивчив османську (турецьку) мову і добре ознайомився з місцевими звичаями. Загалом Юрій володів п’ятьма іноземними мовами: турецькою, угорською, сербською, румунською та німецькою.

На початку 1670-х років Юрія Кульчицького викупили сербські купці для роботи перекладачем у Віденській східній торговій компанії. Згодом він відкрив свою власну торгову компанію, що продавала килими, шовк і ювелірні вироби.

1678 рік став переломним: Юрій кинув торгівлю і став надвірним австрійським кур’єром між Габсбурґською і Османською імперіями.

Можливо, на цьому б і закінчилась історія цього представника роду Кульчицьких, якби не облога Відня в липні 1683 року. 200-тисячна турецька армія підійшла до стін столиці Габсбурґів. Сили були нерівні: 200 тисяч турків проти 16 тисяч вояків під проводом австрійського графа.

Під час облоги Кульчицький брав активну участь в обороні міста, навіть був поранений, але ніщо не допомагало врятувати Відень: бойові сили виснажувалися, їжа закінчувалася, жителі впадали у відчай.

Коли місто охопила паніка, Юрій Кульчицький запропонував передати герцогу Лотарингії Карлу V прохання про допомогу. Одягнутий османським купцем, він разом зі своїм слугою перетнув лінію облоги міста та турецький тил, наспівуючи турецькі пісні. Кульчицький мав настільки органічний вигляді у своєму вбранні, що турецький ага навіть запросив його до себе в шатро. Згодом Юрій повернувся з листом-відповіддю, в якому повідомлялося, що допомога незабаром надійде і потрібно просто трохи почекати. Кульчицький як міг підтримував військо й місцеве населення, бо більшість уже була готова здатися.

12 вересня 1683 року силами Карла V і польського короля Яна Собеського турецькі війська зазнали феєричної поразки, й облога з Відня була знята.

Міська влада Відня подарувала Кульчицькому будинок у престижному районі, звільнила його бізнес від податків на 20 років, а на запитання польського короля, якої нагороди бажаю сміливий воїн, пан Юрій відповів, що не потребує золота чи звання, а бажає лише 300 мішків кави. Чому лише? У ті часи кава ще не була поширена, та і взагалі її не вважали цінною. Над Кульчицьким сміявся ввесь Відень. Деякі прозвали його божевільним, бо вважали, що герой міста взяв собі в нагороду мішки з кормом для верблюдів, інші ж називали його божевільним через бажання отримати «диявольське зерно».

А втім, Юрій Кульчицький щось знав.

Він зробив так, що кава стала популярним продуктом не тільки у Відні, а й у цілій Європі. Український історик Тарас Чухліб писав: «Ще перебуваючи у турецькому полоні, Юрій Кульчицький призвичаївся до кави, а тому в його мудрій голові виникла геніальна, як потім виявилося, думка не лише про кавʼярню у Відні, а й про те, щоб зробити кавовий напій більш уживаним і доступним не тільки в Австрії, а й і в усій Європі».

Варто зазначити, що кав’ярні відкривали і до Юрія Кульчицького, наприклад у Парижі і Кам’янці-Подільському, але саме галичанин, якому присвячений сьогоднішній допис, зміг зробити каву справді популярною в Центральній Європі.

Спочатку бізнесмен-початківець розносив каву вулицями міста в чашечках на таці, а в серпні 1686 року в подарованому йому будинку відкрив кав’ярню «Під синьою пляшкою», декоровану в турецькому стилі. На знак перемоги до кави подавали рогалик у формі османського півмісяця. Адаптувавши турецьку каву до європейського смаку шляхом додавання молока, меду та цукру, Кульчицький створив відому до сьогодні каву по-віденськи, яка зробила кав’ярню «Під синьою пляшкою» мегапопулярною. Подібні заклади почали діяти в багатьох куточках міста, а Юрій Кульчицький очолив окремий цех продавців кави.

Задля привернення уваги відвідувачів Кульчицький застосовував різні методи, зокрема обслуговував своїх гостей, одягнувшись, як свідчать очевидці, у «фантастично багатий одяг». Багатії часто приходили попити каву Юрія, і хоча ще зовсім її не любили, атмосфера, цікава подача, чудова особистість господаря не залишали їх байдужими.

А щодо рогаликів, то вони набули великого поширення в Австрії і, з’явившись у 1670 році у Франції після переїзду туди Марії-Антуанетти, дочки австрійського імператора й дружини Людовіка XVI, стали відомі на весь світ як круасани.

Помер Юрій Кульчицький 19 лютого 1692 року у Відні.

У 1862 році іменем Кульчицького було названо одну з вулиць Відня, а 12 вересня 1865 року, в чергову річницю перемоги, над Віднем був установлений пам’ятник підприємливому українцю. Щороку в жовтні власники віденських кав’ярень прикрашають вітрини портретами Юрія Кульчицького, ушановуючи народного героя, якого називають батьком кави.