ООН не визнала геноциду українців: які воєнні злочини чинять росіяни?

1. Убивство невинних

«З особами, які не беруть активної участі в бойових діях, за будь-яких обставин слід поводитися гуманно», — ст. 3. П.1. IV Женевська конвенція. 12.08.1949

Протягом першого місця війни росії проти України було вбито щонайменше 177 невинних дітей, а ще понад 300 отримали поранення. росія показала світу, хто вона є. За рік повномасштабного вторгнення, за офіційними даними, росія загнала на той світ щонайменше 8 000 цивільних, серед них понад 400 дітей. росія жорстоко забрала життя звичайних людей під час війни проти України, ось кілька прикладів:

• На Київщині росіяни вбивали, ґвалтували та катували в Бучі, загинуло понад 400 осіб.

• російські окупанти обстріляли мирних жителів, які стояли в черзі по хліб у Чернігові.

• російські війська відкрили вогонь по мирних жителях під час евакуації з Ірпеня та передмістя Києва.

• Найманці Кадирова розстріляли українських працівників пошти, які доставляли пенсії в Запорізькій області. 

І це лише мала частка історії. Ці люди не мали ні військової форми, ні зброї, вони не виконували жодної воєнної роботи. Це звичайні люди, як ми, наша родина. І вони були вбиті.

2. Знищення цивільної інфраструктури

«Цивільні об’єкти не повинні бути об’єктами нападів або репресій. Атаки повинні обмежуватися суворо військовими об’єктами». ст. 52. Додатковий протокол I до Женевських конвенцій. 08.06.1977

росіяни знищили понад 120 000 об’єктів цивільної інфраструктури, зокрема електростанції, газопроводи, школи, дитячі садки та численні житлові будинки. Це доводить, що головна мішень російських військових — цивільні України. Ось приклади:

• Енергетичний терор узимку 2022-2023 рр.

• російські військові запустили дві ракети «Точка-У» по залізничному вокзалу Краматорська на Донбасі під час евакуації мирного населення.

• російські військові завдали авіаудару по пологовому будинку та драмтеатру в Маріуполі.

• російські військові обстріляли та знищили всі лікарні Луганської області.

• росіяни завдали ракетного удару по будівлі Миколаївської ОДА.

3. Необґрунтоване руйнування населених пунктів 

«…безпідставне знищення міст, селищ чи сіл, або спустошення, не виправдане військовою необхідністю, є військовим злочином». Принцип VI(b) Нюрнберзьких принципів 1950 року

росіяни випустили понад 3000 різних ракет по українських містах і селищах. Вони поруйнували такі міста, як Маріуполь, Волноваха, Буча, Гостомель. 

До 24 лютого ці місця були повні життя. Вони процвітали. Вони виросли. Маріуполь, Чернігів, Харків, Буча, Ірпінь, Гостомель… Вулиці цих міст були, як і всі інші в Європі, кишіли мирними людьми, які жили своїм життям. Уторгнення росії поширило на цих вулицях лише страх, смерть і відчай.  

4. Заручники та тортури

«… кожному з них забороняється вживати будь-яких заходів такого характеру, які можуть заподіяти фізичні страждання … захищених осіб у їхніх руках. Ця заборона поширюється не тільки на … катування … але й на будь-які інші заходи жорстокості, незалежно від того, чи застосовуються вони цивільними або військовими агентами». ст. 32. С.3. IV Женевська конвенція. «Взяття заручників заборонено». ст. 34. П.1. IV Женевська конвенція. 12.08.1949

Неможливо порахувати, скільки мирних жителів росіяни захопили й закатували. З кожним днем ​​світ усе більше дізнається про жахи, які чинили російські солдати в Україні. Від їхньої варварської агресії ніхто не врятований: ні беззбройні чоловіки, ні жінки, ні діти. Вони беруть у заручники міських депутатів, журналістів та їхніх родичів, щоб тиснути на українців та на владу, яка має поступатися росії.

Приклади:

• У Бучі, Ізюмі, Херсоні знайшли загиблих мирних жителів зі зв’язаними руками та слідами нелюдського поводження.

• З російського полону повернулися 15 військовослужбовців: їх катували, з ними погано поводилися та їм голили волосся.

• росіяни взяли в заручники літнього батька журналістки Світлани Залізецької та вимагають її повернення в окуповане місто.

• російські військові взяли в заручники лікарів і пацієнтів обласної лікарні інтенсивної терапії Маріуполя.

5. Незаконна депортація

«Забороняються індивідуальні або масові примусові переміщення, а також депортації осіб, які перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої країни, окупованої чи ні, незалежно від їх мотивів». ст. 49. С.3. IV Женевська конвенція. 12.08.1949

росія депортувала з України понад 2 млн мирних жителів, з них від 16 до 150 тисяч — діти.

росія цинічно організувала масові примусові депортації людей з окупованих її військами територій. Жінок, чоловіків та дітей силоміць посадили в автобуси, вивезли в росію, а потім відправили ще в найдальші її куточки. Окупанти змусили українців переносити нелюдські умови. Це грубе порушення міжнародного права, за яке рф має суворо відповісти.

6. Напад на релігію та культуру.

«…пошкодження культурних цінностей, що належать будь-якому народу, означає шкоду культурній спадщині всього людства, оскільки кожен народ робить свій внесок у культуру світу». Вступ до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту. 14.05.1954

російські війська скоїли понад 464 воєнних злочинів проти об’єктів культурної спадщини в Україні. Ця війна була розпочата не лише для того, щоб убивати українців; росія також мала на меті знищити історію, культуру та гордість за предків України. росіяни руйнують українські музеї, галереї та церкви, щоб знищити українську націю та її культуру, позбавляють життя вчителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній. На окупованих територіях запроваджують систему освіти націлену на зміну ідентичності.

Перелік злочинів:

• російські війська обстріляли Георгіївську церкву, збудовану в 1873 році на Київщині.

• росіяни пошкодили Свято-Успенську Святогірську лавру.

• російські війська обстріляли 160-річну дерев’яну церкву, збудовану в Житомирській області на честь Пресвятої Богородиці.

• російські війська руйнують єврейські меморіали в Україні.

7. Зґвалтування

«Жінки повинні бути особливо захищені від будь-якого нападу на їх честь, зокрема від зґвалтування, примусової проституції або будь-якої форми непристойного нападу». ст. 27. С.3. IV Женевська конвенція. 12.08.1949

Огидна жорстокість цих злочинів не може залишитися безкарною. З кожним днем ​​з’являється все більше свідчень від жінок, які втекли або були звільнені з окупованих територій і розповідали, над якими російські окупанти скоїли сексуальне насильство. Вони вночі ґвалтували цих жінок. Протягом дня. Перед їхніми дітьми. Після того, як убили їхніх чоловіків.