Майже сто років тому — як СРСР ділив Польщу спільно з Німеччиною

Таємний запис розмови про укладення пакту Молотова-Ріббентропа

Таємний запис у щоденнику Генерального секретаря Комінтерну Г. Димитрова розмови Сталіна з Молотовим і Ждановим у 1939 році про укладення союзу з Третім Райхом:

«Війна йде між двома групами капіталістичних країн … за переділ світу, за панування у світі. Але ми не проти, щоби вони побилися добренько й послабили одна одну. Непогано, якби руками Німеччини було розхитане становище найбагатших капіталістичних країн (особливо Англії). Гітлер, сам того не розуміючи й не бажаючи, розхитує, підриває капіталістичну систему… Ми можемо маневрувати, підштовхувати одну сторону проти іншої, щоби краще чубилися».

Поки вермахт громив поляків, Радянський Союз вичікував

У ніч на 17 вересня 1939 року заступник наркома закордонних справ СРСР          В. Потьомкін зачитав польському послові ноту про те, що Польща становить «небезпеку» для комуністів:

«Польсько-німецька війна виявила внутрішню неспроможність польської держави. Варшава як столиця Польщі більше не існує. Польський уряд розпався і не виявляє ознак життя. Це означає, що польська держава й уряд фактично припинили своє існування. Таким чином, припинилася чинність договорів, підписаних між СРСР і Польщею. Залишена на самоті, Польща перетворилася на зручне поле для всіляких несподіванок, що можуть становити загрозу для СРСР».

Як СРСР обґрунтовував війну?

«Польські поміщики й капіталісти поневолили робітничий люд Західної Білорусії та Західної України… насаджують національний гніт і експлуатацію… кинули наших білоруських і українських братів у м’ясорубку другої імперіалістичної війни. Національний гніт і поневолення трудящих привели Польщу до воєнного розгрому. Перед пригнобленими народами Польщі постала загроза повного розорення та винищення з боку ворогів. У Західній Україні та Білорусії розгортається революційний рух…»

Як описувалися події радянської окупації?

В одному з повідомлень військової прокуратури Українського фронту: 

«3 20:00 18 вересня 1939 р. і вночі неодноразово по всьому місту відкривалася ураганна стрілянина: стріляли з револьверів, гвинтівок, кулеметів, а також танкових гармат. Щойно десь лунав постріл або черга пострілів, як повсюдно відкривалася безладна пальба. Ніхто не міг погамувати цю стихію. Безладно стріляли й удень 19 вересня. Цього дня тричі виникала перестрілка, при цьому використовувалася навіть польова артилерія. Молодший лейтенант Васильєв відкрив вогонь із гармати по будинку й зруйнував його. Кулеметник Фигон вів безладний вогонь і своїми вигуками підбурював оточуючих». 

Як виглядала Червона армія під час Вересневої кампанії?

Інженер Євген Пастернак у своїх спогадах порівняв німецьку, польську й радянську армію:

«Польська армія, була це армія на параді, з блиском і шиком, типовим для поляків. Перша модерна армія, яку побачили підляшани, це були німецькі моторизовані частини, що пробивалися глибоко в тили польських військ. Це був у 1939 році останній крик моди та стратегії в Європі. Армія німецька залишила незабутнє враження могутності й, здавалося тоді, непоборності на всіх, хто мав нагоду її побачити на початку Другої світової війни. У порівнянні з цими арміями більшовицька Червона армія була бідною і примітивною. Моторизовані частини були перемішані з пішими й кавалерійськими, не одностайно уніформовані, авта різних марок і моделей, в одній і тій самій частині — велика кількість запасових коней, замордованих, неокутих, підбитих і без відповідної упряжі — усе це викликало дивне враження».

Про мародерство зі спогадів мешканців

Ф. Пігідо-Правобережний згадував:

«Партійні авгури верталися з відрядження з добрими шкіряними куфрами, з чудовим буржуазним вбранням для жінки, для себе, а то й для діточок, з «настоящим» закордонним манто, браслетами, годинниками, з небаченими ще в СРСР модерними радіоприймачами (трофейними, звичайно), навіть із піаніно, із невеличкими польськими автомобілями […] Везли все: відомі гуцульські мережані кожушки, вбрання, светри, годинники, дорогоцінні намиста. Так само сало, м’ясо…»

Михайло Безталанний, спогади про депортацію в лютому 1940 р.

«Ця страшна картина до смерті буде стояти в мене перед очима, як тягнули великі валки саней глибокими снігами до станції і по 30 км на санях жінки й діти босі, позавивані в латки пашать із холоду, коло кожних саней по двоє енкаведистів бредуть із наїженими штиками на крісах. Не одна мама по дорозі мусила викинути в сніг свою рідну замерзлу дитину».

Петро Панч, щоденниковий запис, 10 січня 1940 р.

«Він був гарний комсомолець, але малокультурний. На це не зважили й доручили перевіряти бібліотеку. Розглядає книжки та читає заголовки: «Собор Паризької богоматері» — «Вилучити: попівщина». «Українські фосфорити» — «Вилучити: петлюрівщина!».