Геноцид. Бучанська різанина

Російські військові на важкій техніці потрапили до Бучі в лютому, тривали важкі бої й у березні, місто знаходилося під контролем росіян. Понад 420 мирних жителів загинули, з них – понад 80% внаслідок розстрілів росіянами. Українські війська увійшли до міста 1 квітня.

“Буча Київської області. На вулицях лежать тіла людей зі зв’язаними руками, яких розстріляли російські солдати. Ці люди не були в армії. У них не було зброї. Вони не становили загрози. Скільки ще таких випадків відбувається зараз на окупованих територіях?” — написав Подоляк 2 квітня.

Тіла вбитих помічали на вулицях ще 11 березня на знімках супутника. 

Відразу після звільнення почали з’являтися численні докази звірств, учинених росіянами. 18 понівечених тіл чоловіків, жінок і дітей знайшли на вулицях і в підвалі зі слідами катувань, відрізаними вухами та вирваними зубами. Десятки трупів лежали на дорогах, деякі із зав’язаними руками.

У братській могилі знайшли трупи 280 людей. Основним способом убивства був розстріл у потилицю. Особливу жорстокість виявили в останні дні окупації, зокрема, стратили майже всіх чоловіків, що залишилися в місті.

Мер Бучі розповів, що до війни у місті проживало близько 53 тисяч мешканців, а під час та після окупації залишилося 3-5 тисяч. Більшість змогли виїхати та евакуюватися, але не всі. Багато людей ховалися в підвалах, були змушені одягати білі пов’язки та не мали електрики, води і їжі тижнями. Цивільних жителів обстрілювали, коли вони залишали свої домівки, ідучи за їжею та водою.

росіяни ходили від дверей до дверей, розпитували людей, знищували їхнє майно та грабували їхній одяг, щоби носити його та проводили позасудові страти.

Через кілька днів після виявлення доказів Бучанської різанини Зеленський заявив, що Україна переживає спробу геноциду. Верховна Рада 14 квітня офіційно визнала геноцидом українського народу дії збройних сил рф, а також влади росії під час повномасштабної війни проти України. Парламент звернувся до всього світу щодо визнання геноциду. 21 квітня Латвія та Естонія першими офіційно визнали воєнні злочини росії в Україні геноцидом.

Напередодні засідання Ради Безпеки ООН 5 квітня, темою якого стали злочини російських окупантів в український Бучі, рф намагалась скликати альтернативне засідання зі своїм «баченням» цих жахливих подій, але вона не знайшла підтримки серед інших членів Радбезу.

Відразу після поширення інформації про військовий злочин російська пропагандистська машина почала працювати на повну. Вони стверджують, що це брехня, щоб підштовхнути Захід до війни, українська провокація, фейк та злочин українських нацистів.

Однією з перших версій стало те, що трупи – це актори. Почали поширювати маніпуляції про руку, яка ворушиться, відео з ”підготовкою до провокації” та інше. Канал Росія-24 навіть створив цілий сюжет, у якому як доказ ”українського фейку” наводив відео, зроблене 20-го березня в росії під час зйомок серіалу.

Також росія почала стверджувати, що до того, як ЗСУ повернулися до міста, трупів не було. А ще ЗСУ здійснили артобстріл міста після того, як росіяни з нього пішли. Ще тероборона розстрілювала людей з білими пов’язками, бо ті перейшли на бік російської армії. Усі ці та інші фейки спростовані світлинами, відео, супутниковими знімками, свідченнями очевидців та експертів.

Після провалу інформаційної кампанії, росія запустила нові меседжі та більш витончені маніпуляції. Наприклад, Захід хоче звинуватити невинну росію в геноциді чи відвернути увагу від тортур українських нацистів. Або навіть нахабніше – цього не було й спробуйте хоч щось довести в міжнародному суді.

Різанина в Бучі має кваліфікацію в міжнародному праві як «воєнний злочин» та «злочин проти людяності» і терміну давності не підлягає. Виконавців різанини вже знаходять, їхню персональну інформацію публікують. Створюються бази даних вбивць, їхні злочини документуються. На них чекає справедливий вирок.

Генасамблея ООН призупинила членство росії у Раді ООН з прав людин, багато держав засудили злочин. Санкції проти росії посилилися, підтримка України зросла, а про Бучу дізналися всі. Російська пропаганда змогла одурити переважно лише росіян. Вони хочуть вірити в те, що їхній народ всіх визволяє та рятує, а не вбиває та ґвалтує.

Не варто забувати, що Буча – лише один із населених пунктів. Про всі репресії, злочини, розстріли та гуманітарні катастрофи в Маріуполі, Мелітополі, Херсоні, Бердянську, Ізюмі й інших містах ми дізнаємося цілком вже після їхнього звільнення. Точну кількість цивільних жертв назвати складно, очевидне лише одне – винні будуть знайдені та покарані.