Депортація кримських татар 18 травня 1944 року: історичний аналіз причин, процесу та наслідків

I. Рішення про депортацію

Офіційним юридичним підґрунтям для депортації стала Постанова Державного Комітету Оборони СРСР № 5859 від 11 травня 1944 року. Ця постанова передбачала виселення всіх татар з території Криму та їхнє розміщення на постійне проживання як спецпоселенців в Узбецькій РСР. Відповідальність за проведення депортації покладалася на НКВС під керівництвом Берії, а терміном її завершення було визначено 1 червня 1944 року.  Швидкість прийняття рішення та видання постанови, всього через кілька днів після звільнення Криму, вказує на те, що депортація була заздалегідь спланованим заходом.

IІ. Офіційні виправдання та приховані причини

Радянський уряд офіційно обґрунтовував депортацію кримських татар, посилаючись на їхню нібито масову співпрацю з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни, а також на їхню нелояльність до радянської влади. Їм закидали «державну зраду, масову колаборацію та дезертирство з лав армії». Однак історики та дослідники виявляють значно глибші геополітичні, ідеологічні та етнічні мотиви, що лежали в основі рішення про депортацію. Існує думка, що радянський уряд ще до війни мав намір створити «Крим без кримських татар». Депортація також розглядалась в контексті підготовки Радянського Союзу до можливої війни з Туреччиною за контроль над протоками Босфор і Дарданелли, а Крим, як прикордонний регіон, мав стратегічне значення. 

Також однією з ключових причин етнічної чистки є усунення потенційного «нелояльного» корінного населення для створення «ідеального радянського суспільства».

ІІІ. Процес депортації (18-20 травня 1944 року)

Депортація кримських татар розпочалася 18 травня 1944 року, часто рано вранці, близько 3 години. В окремих районах кампанія розпочалася ще раніше, увечері 17 травня. Операцію здійснювали сили НКВС, залучивши 32 000 агентів, які силоміць виганяли цілі сім’ї з домівок, часто даючи тільки 15 хвилин на збори. Існують численні свідчення очевидців про те, як їх будили посеред ночі озброєні солдати.

Усніє Чолпан згадувала ранок 18 травня 1944 роки так: 

«Рано-вранці в будинок увірвалися радянські солдати: «Збирайтеся! Вас, зрадників, виселяють». Куди? Навіщо? Чому? Розгублені, перелякані, не розуміючи, що сталося, маленькі Урмус, Леніє, Сеїтджеліл, Сундус плакали. Взяла в першу чергу Коран, потім пательню та джезве. Коли нас вивели, навколо всі плакали й кричали».

Депортованих вантажівками перевозили до залізничних станцій, де їх завантажували у переповнені та антисанітарні товарні вагони, часто товарні. Початковими пунктами призначення депортованих були віддалені регіони Радянського Союзу, переважно Узбецька РСР, інші райони Середньої Азії, Сибір, Урал та інші області. Операція проводилася з військовою точністю та швидкістю, що свідчило про ретельне планування партії. Особисті свідчення підкреслюють травму та відсутність належної правової процедури, з якими зіткнулися жертви:

«Вранці замість привітання добірна лайка і запитання: трупи є? Люди за померлих чіпляються, плачуть, не віддають. Солдати тіла дорослих викидають у двері, дітей — у вікно…»

VI. Життя у вигнанні та демографічний вплив

Депортовані кримські татари зіткнулися з надзвичайно важкими умовами життя у місцях вигнання. Характерними були відсутність належного житла, нестача продовольства, брак чистої води та незадовільні санітарні умови. Це все відбувалось в умовах поширення малярії, дизентерія та тифу, що з’явились унаслідок поганих умов життя та відсутністю медичної допомоги. 

Сім’ю Таїра Халілова депортували в Макар’ївський район Костромської області. Як згадує Халілов: «Поселили в почорнілих дерев’яних бараках, що кишіли клопами й тарганами, в них до нас жили зеки. Але ув’язнених хоч якось годували, а нас ні. Працездатних юнаків і дівчат, практично підлітків, погнали на лісоповал, тому що чоловіки воювали на фронті».

Депортовані перебували під дією обмежувального режиму «спецпоселенців», що обмежував їхнє пересування та вимагав обов’язкової реєстрації в комендатурах. Вони були змушені працювати в різних галузях, включаючи сільське господарство, лісозаготівлю та гірничу промисловість, часто в дуже важких умовах. Депортація та суворі умови вигнання мали катастрофічний демографічний вплив. За різними оцінками, кількість депортованих становила від офіційних радянських даних (близько 191 000) до оцінок кримськотатарського національного руху (близько 423 100). Рівень смертності під час транспортування та в перші роки вигнання був надзвичайно високим – до 46%, тобто майже половина депортованого населення. 

Замість висновку

Депортація кримських татар 18 травня 1944 року була насильницьким виселенням корінного народу Криму з його історичної батьківщини, здійснене радянським тоталітарним режимом. Зараз, як і 200 років тому, росія веде війну на знищення проти кримських татар, а також проти низки інших народів. З 2014 року росіяни чинять проти них ті ж самі злочини, що й раніше. Кримські татари сьогодні під загрозою повного знищення. Варто поширювати та доносити до міжнародної спільноти інформацію про російські злочини.