День захисників і захисниць України: добірка слів незламних

Валерій Залужний

«Після великої кількості операцій ми зрозуміли, що головне — не боятися ворога. З ним можна боротися, з ним треба боротися сьогодні, тут і зараз. І в жодному разі не відкладати це на завтра, бо будуть проблеми».

Дмитро Коцюбайло (Да Вінчі)

«Кожен, хто приходить на територію нашої держави зі зброєю, має бути знищений. Все. Дуже просто. А які там в них причини — пропаганда чи просто така сильна любов до Путіна — мені все одно».

Ярина Чорногуз

«Єдність часто закінчується на словах. А де вчинок? Дуже багато військових на фронті вже втомилося це чути — “Вірю в ЗСУ!” — тра ля ля! Вчинок? Іди заміни мене! Ти віриш в ЗСУ? Стань ЗСУ!»

Валерій Маркус (Ананьєв)

«Війна, яку ми сьогодні ведемо, у першу чергу не за землю, а за думки людей. Ми ведемо війну з минулим, з паразитом, який хоче розповсюдитись. Ми можемо закінчити війну й повернути землі. Але якщо ми не припинимо русифікацію, то це буде поразка. Паразиту потрібна не земля, а душа».

Роман Ратушний

«Допоки Збройні сили вбивають русню на фронті, ви нездатні вбити русню в собі. Ви нікчемні, як ті жаби, що намагаються підливати воду у висушене болото».

Катерина Поліщук (Пташка)

«Я переживала смерть багато разів: смерть коханого, друзів, побратимів, свою. Щоразу, коли ти чуєш, як авіація влучає у твою будівлю, ти розумієш, що поверх за поверхом наближається смерть».

Віталій Гілевич

«З власного досвіду комунікації хочу зазначити, що хлопцям після передової набагато складніше бути в мирному житті. Їм набагато легше психологічно повернутися туди, до своїх побратимів і нищити ворога. Багато людей просто не усвідомлюють, як їм жити далі, є посттравматичний синдром та інші фактори, які негативно впливають на світогляд і відчуття свого життя».

Оксана Рубаняк (Ксена)

«Якщо я, дівчина, тягаю на собі важке спорядження, стріляю, лежу разом із хлопцями в окопах, ризикую життям, то розумієте, як це мотивує? Я бачила, що моїм побратимам лячно, але моя присутність додавала їм сил».