Червоний реванш: Діяльність КПУ за часів незалежності

Після проголошення незалежності постало питання з КПУ

Велика кількість її членів була проти незалежності України та підтримувала путч ДКНС. 26 червня 1991 року діяльність цієї партії була призупинена, а вже за 4 дні цю партію офіційно заборонили. Колишні комуністи були незадоволені й намагалися зберегти свою владу. Для цього вони вирішили об’єднатися в нову політичну партію. 26 жовтня 1991 року Олександр Мороз то утворив СПУ та очолював комуністичну парламентську більшість. Багато членів старої КПРС доєднались до цієї партії, яка ставила за мету розбудову соціалізму на засадах народовладдя. Початково члени цієї партії вважали, що це тимчасово, до легалізації КПУ, проте деякі члени КПРС залишилися в СПУ. 

Майже через 2 роки, 19 червня 1993 року, комуністи провели свій з’їзд у Донецьку, щоб легально відновити КПУ в Україні. Лідери нової КПУ наголошували в статуті, що вони не мають жодного зв’язку з КПУ, яка була в складі КПРС, хоча офіційно більшість колишніх комуністів доєдналася до цієї партії. Головою обрали Петра Симоненка. Майже одразу КПУ завоювала велику прихильність серед населення України, яке було незадоволене тогочасною державною політикою. Невдовзі до КПУ перейшла відносно велика кількість членів СПУ, за згоди Олександра Мороза. У жовтні 1993 року КПУ була офіційно зареєстрована і розпочала свою передвиборчу підготовку до перших парламентських виборів. 

1990-ті й червоний реванш

На тлі економічних проблем, невиплат зарплат, проблем у соціальній та правових сферах КПУ мала змогу у своїй агітації на ностальгічні почуття за «радянською стабільністю», хоча насправді цим просували інтереси членів партії та підпільно боролися проти розвитку незалежної України. Хоча в 1994 році депутатів обирали за мажоритарною системою і більшість отримали безпартійні кандидати, серед партій КПУ посіла перше місце. Вони отримали загально 85 місць і потім долучили на другому турі ще 5 представників. Ареал їхньої підтримки був зосереджений майже по всій території України, навіть у Хмельницькій області перемогу здобув кандидат від комуністів. Найбільшу підтримку КПУ отримала на Донеччині. Цього ж таки року були ще й президентські вибори. Розуміючи, що розподіляти власні ресурси опозиції не варто, КПУ підтримала на президентських виборах кандидатуру Олександра Мороза, який посів 3 місце.  

Комуністи заважали ухвалити Конституцію

Вони розуміли, що Конституцію в будь-якому разі ухвалять, тому хотіли додати до неї норми, які можуть негативно вплинути на українську державність. Так до Конституції додали пункт про автономію Криму і провели довгі дискусії про статус російської мови в Україні. 

Кінець 1990-х став піком та занепадом популярності комуністів в Україні

Комуністи транслювали вдалі популістичні ідеї, а ще погана економічна політика верхівки держави дала безпрецедентну підтримку серед українців. На парламентських виборах 1998 року вони не тільки повторили, а й розширили свій успіх. Усього комуністи отримали 121 мандат, що зробило їхню фракцію значно більшою, ніж фракцію суперників — НРУ з 46 голосами. Комуністи пройшли 4%-й бар’єр в усіх областях, окрім Тернопільської та Івано-Франківської. На виборах 1999 року після загибелі В’ячеслава Чорновола головним суперником Леоніда Кучми став Петро Симоненко — лідер комуністів. У першому турі він посів 2-ге місце, а в другому отримав майже 38 %.

2000-ті є часом занепаду КПУ. З виборами 2002 року їхня підтримка почала стрімко знижуватися, бо партія не змогла адаптуватись до нових політичних реалій. В українській політиці з’явилось нове обличчя — віктор янукович. Ця людина стала альтернативою для виборців комуністів. КПУ стала на підтримку дій януковича і деякий час разом з ними утворювала коаліцію, завдяки чому мала своїх представників при владі. Вибори 2014 року після Революції гідності показали, що тепер українці аж ніяк не підтримують комуністів.

У 2015 році Окружний адміністративний суд Києва постановою заборонив діяльність КПУ, а апеляцію розглядали довгі 7 років, аж поки у 2022 році її остаточно не заборонили. Під час розгляду апеляції партія проводила з’їзди, збори, вечори вшанування, проте не брала участі у виборах, бо використовувала радянську символіку.

У зовнішній політиці КПУ орієнтувалась на росію

Ще з 1990-х уся політика комуністів зводилась до рівняння на «старшого брата» та просування проросійських ініціатив. Лідер партії був частим гостем у москві та великим противником усіх проєвропейських процесів в Україні. Комуністи підтримували Харківські угоди та закон Колесніченка — Ківалова, а Симоненко підписав звернення до Сейму Польщі з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом поляків. КПУ були чіткими противниками асоціації України з ЄС та залякували українців ходами «нацистів» УПА та ЛГБТ-парадами замість Параду Перемоги. Комуністи заперечували Голодомор та хвалили дії сталіна. З початком російської агресії 2014 року депутати від КПУ активно підтримували проросійських найманців: допомагали їм захоплювати адміністративні будівлі, ставали на чолі окупаційних адміністрацій. Сам лідер комуністів з 2014 року продовжує ввести цілеспрямовану антиукраїнську політику.