Статті

Сьогодні ми згадуємо той день, коли Україна отримала свій шанс. Шанс бути вільною, незалежною, будувати своє майбутнє. Гортайте карусель, щоб побачити унікальні архівні кадри, обличчя людей, які творили історію. Це не просто фотографії, а свідчення того, як мрія багатьох поколінь стала реальністю.

Від продажу Аляски до провальних переговорів у Анкориджі — Росія за півтора століття змінила вивіску, але не суть. Якщо колись імперія відмовилася від непосильної території заради прагматизму, то тепер кремлівський режим воює без мети й логіки, керуючись лише жадобою руйнування. Зустріч Трампа й Путіна 15 серпня 2025 року показала: домовитися з Москвою неможливо, вона розуміє тільки мову сили.

Видатний український історик, юрист, правник та академік ВУАН, який присвятив своє життя вивченню історії України. Талановита та неординарна особистість, яка двічі була засуджена радянською владою за свої погляди та унікальність. Патріот, чию карʼєру спочатку перервали, а потім надовго викреслили з історії.

Сьогодні ми відновлюємо памʼять про чоловіка, якому належить 13 ґрунтовних праць і понад 200 наукових статей — переважно з історії права та господарства Гетьманщини й Запоріжжя XVII–XVIII століть; про засновника одеського осередку української історичної науки; про людину, яка до останнього подиху залишалася свідомим і вірним українським громадянином; про знищену родину, приниження та злидні, радянських катів та нелегку долю Михайла Слабченка — далі у дописі.

Історична пам’ять українців живе не тільки в назвах населених пунктів, а й зафіксована на ретрофотографіях. Сімейні альбоми є безцінними свідками минулого, що демонструють життя та побут наших предків, їхній унікальний одяг. Хоча кожен регіон України вирізняється своїми культурними особливостями, але нас об’єднують спільні людські історії. Сьогодні ми зібрали для вас другу частину добірки архівних фотографій, що охоплюють усі області нашої рідної країни.

Сьогодні поговоримо про культуру трипільців та чи дійсно вони є предками сучасного українського народу приємного перегляду!

Трипільці є доволі цікавою темою, хоча і мало розкритою – так, була така то культура, зокрема і на території України – займались сільським господарством і жили в великих містах – ось і більшою мірою все, що знає більшість людей. Насправді ж, тема ця набагато глибша і цікавіша, бо ставить перед нами такі запитання як: а як саме виглядали трипільці? Чому вони занепали та чи не допомогли їм в цьому? І мабуть найважливіше питання: чи були трипільці нашими предками?

Український дисидент і автор Акту проголошення незалежності України поділився своїми думками в інтерв’ю 2016 року та своїми спогадами про історичні події та оцінками процесів у житті країни, що відбувались тоді. Пропонуємо вам прочитати думки одного з основоположників української незалежності у цьому дописі

У неспокійному 2001 році, коли на Балканах знову спалахнув конфлікт, а Македонія опинилася на межі повномасштабної громадянської війни, на допомогу їй прийшла країна, розташована за тисячі кілометрів — Україна. Ця історія нині не так широко відома у нашому суспільстві, проте вона яскраво демонструє глибину українсько-македонської дружби та роль України на політичній шахівниці Європи вже на 10-й рік своєї незалежності. Сьогодні у дописі детальніше про події у Македонії.

Ще з 1990-х років Придністров’я стало точкою зіткнення між європейським курсом Молдови та проросійськими амбіціями Москви. Поки сусідні держави прагнули інтеграції в Європейський Союз, цей анклав, населений переважно російськомовними українцями та росіянами, залишався в орбіті Кремля. Тут досі панує пострадянська атмосфера, а політична орієнтація спрямована на зближення з Росією. Придністров’я — типова маріонеткова республіка. Вона з’явилася на тлі спроб Молдови вийти з-під російського впливу, і досі існує лише завдяки військовій, економічній та політичній підтримці Москви. Кремль не готовий відпускати навіть маленькі «шматки» колишньої імперії. Адже для відновлення впливу Росії у регіоні важливий кожен анклав — незалежно від того, чого хоче місцеве населення у XXI столітті.

В історії України, особливо доби Київської Русі, простежується певна несправедливість. Коли хтось говорить про доньок Ярослава Мудрого, то неодмінно згадують саме Анну Київську — королеву Франції. Однак славні та розумні діти Ярослава на цьому не обмежуються.

Освічена й доброчесна, справжня дочка свого батька — Анастасія Ярославна — посіла угорський престол та стала однією з найвизначніших королев країни. Її авторитет у світі на той час був величезним. Та це й не дивно — жінка будувала монастирі та школи, опікувалась християнами та язичниками, купувала книги. Про долю найзагадковішої доньки Ярослава Мудрого та її кохання до угорського короля — далі у дописі.