Статті

Уперше в Україні електричне світло запалилось у 1878 році в токарному цеху залізничних майстерень Києва Цей процес розпочав інженер-залізничник Олександр Бородін. Йому пощастило відвідати всесвітню виставку 1878 року в Парижі. Там серед різноманіття винаходів він побачив дугові лампи Яблочкова. Ними були всіяні павільйони й проспекти, підсвічуючи експонати. Бородін побачив у них потенціал і розпочав вивчати […]

200-метровий пам’ятник сталіну в Києві? Будівництво найвищого монумента країни було заплановане в 1950-х роках. В цей час по всьому радянському союзу будувались пам’ятники та скульптури, присвячені перемозі над фашизмом. Були амбітні плани звести на київських пагорбах монумент вождю заввишки 200 метрів. Цей проєкт був відомий як «Музей Великої Жовтневої Революції і Відродження України» і передбачав […]

Анна Стен, справжнє прізвище якої Фесак Народилась 3 грудня 1908 року в Києві в творчій родині. Тато походив із давнього козацького роду й був хореографом(інша версія: працював прикажчиком у взуттєвій крамничці), мати ж була балериною Київського театру опери та балету. Сімʼя жила на Бессарабці, мала середній достаток. Коли Анна була маленькою, то її тато пішов […]

Ми щодня чуємо про Слобожанщину з новин. Вона стала одним із фронтів протистояння з росією. Восени 2022 року тут відбувся успішний контрнаступ України. Зараз росія знову суне на неї. Як завжди, коріння проблеми проростає з глибини історії. Прикордоння великих держав XVII століття мав рано чи пізно хтось заселити. Саме туди під тиском польської шляхти й у пошуках кращої долі переселялися українці. Слобожанщина була українським Ельдорадо, щоправда, замість золота — сіль, родючі ґрунти, купа тварин і рослин. Разом із кращими умовами життя вона потрапляла під вплив Московії, яка не хотіла миритися з козацькою автономією.

«Я так тебе люблю, що аж серце болить» Валентина Помелюх народилася 19 червня 1938 року в Черкасах. Мати дівчини любила театр і певний час працювала акторкою в робітничо-селянському театрі. Батько мав церковно-приходську освіту, був чоловіком добрим і мудрим. Дитинство Валі важко назвати легким: евакуація, повоєнне дитинство, школа. Далі й робота не змусила себе чекати: конструкторське […]

6 червня 1889 року народився Ігор Сікорський, американський авіаконструктор українського походження, видатний вчений-фізик ХХ століття, який залишив наукову спадщину, яка ще досі користується актуальністю. Його гелікоптери врятували мільйони життів, а інші літальні апарати били усі можливі рекорди зі швидкості. Сьогодні у цей урочистий день ми поговоримо

Жодна війна не обходиться без полонених. Їхня доля завжди складна й непередбачувана. Особливо, коли йдеться про величезні маси людей. Прикладом стала Друга світова війна. Мільйони радянських військовослужбовців потрапили в полон під час перших місяців війни. Та хоч вона для них уже закінчилась, але почалась нова боротьба за виживання. Система нацистських таборів для військовополонених на території України поєднала всі можливі жахливі риси. Люди потерпали від голоду, хвороб і звірств наглядачів. Тяжка праця і складні побутові умови стали постійними супутниками солдатів. Усе це призводило до небаченого рівня смертності.

Совєтська тоталітарна держава завжди намагалася приховати спротив населення політиці влади. Лише після розпаду СССР українці змогли дізнатися всю правду про самоспалення Василя Макуха, боротьбу ОУН-УПА й повстання в ГУЛАГах.

Сьогодні ми розповімо (https://telegra.ph/Rozstril-povstannya-robitnykiv-1962-06-02) вам про ще один випадок непокори совєтській дійсності. За 70 кілометрів від України, у Новочеркаську 1–2 червня 1962 року почався страйк робітників. До протесту приєдналися студенти й містяни. Колись місто було одним із центрів Білого руху й столицею Донського козацтва. Ці кілька днів тисячі людей боролися з совєтською владою, поліцією та армією. Вимоги з економічних швидко переросли в політичні: «Хрущова на м’ясо». У підсумку десятки людей були вбитими, пораненими, ув’язненими й страченими. Говорити про це було суворо заборонено, тож дякуємо «Радіо Свобода» за інтерв’ювання очевидців!

Кого ви згадуєте, коли чуєте слово «диктатор»? Суллу, Івана Грозного, Сталіна, Гітлера, Мао Цзедуна чи Піночета? Мало українців знають, що в нас був свій диктатор, щоправда, лише формальний. Він не рубав голів, не топив держави в крові й навіть не намагався привласнити державні статки. Євгена Петрушевича найчастіше згадують як президента ЗУНР. Керівництво республікою хоч і стало кульмінацією політичної кар’єри, але все ж таки було лише одним з етапів насиченого життя борця за права краю. На його долю припали перемоги й поразки, єднання й розбрат.

Вони могли стати елементами національного міфу, а Петрушевич героєм. Проте доля розпорядилась інакше.