Вікторія Фарбота

Совєтська тоталітарна держава завжди намагалася приховати спротив населення політиці влади. Лише після розпаду СССР українці змогли дізнатися всю правду про самоспалення Василя Макуха, боротьбу ОУН-УПА й повстання в ГУЛАГах.

Сьогодні ми розповімо (https://telegra.ph/Rozstril-povstannya-robitnykiv-1962-06-02) вам про ще один випадок непокори совєтській дійсності. За 70 кілометрів від України, у Новочеркаську 1–2 червня 1962 року почався страйк робітників. До протесту приєдналися студенти й містяни. Колись місто було одним із центрів Білого руху й столицею Донського козацтва. Ці кілька днів тисячі людей боролися з совєтською владою, поліцією та армією. Вимоги з економічних швидко переросли в політичні: «Хрущова на м’ясо». У підсумку десятки людей були вбитими, пораненими, ув’язненими й страченими. Говорити про це було суворо заборонено, тож дякуємо «Радіо Свобода» за інтерв’ювання очевидців!

Кого ви згадуєте, коли чуєте слово «диктатор»? Суллу, Івана Грозного, Сталіна, Гітлера, Мао Цзедуна чи Піночета? Мало українців знають, що в нас був свій диктатор, щоправда, лише формальний. Він не рубав голів, не топив держави в крові й навіть не намагався привласнити державні статки. Євгена Петрушевича найчастіше згадують як президента ЗУНР. Керівництво республікою хоч і стало кульмінацією політичної кар’єри, але все ж таки було лише одним з етапів насиченого життя борця за права краю. На його долю припали перемоги й поразки, єднання й розбрат.

Вони могли стати елементами національного міфу, а Петрушевич героєм. Проте доля розпорядилась інакше.

Шалений спротив українців став цілковитою несподіванкою для росії, проте їхня історична «наука» й пропаганда для дискредитації українського руху почала трактувати діяльність УПА як колабораціонізм із нацистами. Чому? Тому що наша повстанська армія воювала проти Красної армії, яка «священно визволяла поневолені народи» з окупації Третім Райхом, а це для совєтського керівництва було доказом того, що УПА виступала на боці нацистів. Проте в українських реаліях було зовсім інакше. Як саме?

Спогади Андрія Б., командира оборони аеропорту, полковника 3-го окремого полку спеціального призначення: Коли ми ще задовго до 26 травня запропонували керівництву аеропорту виставити патрулі, щоби вони бодай перебували в приміщенні, вони відмовились. Вони сказали, що аеропорт міжнародний, постійно прилітають іноземці, і ми своїм виглядом будемо їх лякати. І навіть коли я запропонував пустити патрулі в […]

У Лук’янівській в’язниці тримали тих, хто становив найбільшу небезпеку для радянської влади Більшовики використовували її як центральну в’язницю Києва та Правобережжя загалом. Збудована в 1863 році, міцна цегляна триповерхова будівля з великими підвалами, вона чудово підходила для цього. У її стінах зібралися десятки ватажків повстанських загонів і радикальних самостійників. Звісно, що не за своєю волею. […]

О 3 годині ночі 18 травня 1944 року по всьому Криму розпочалася депортація кримських татар. Влада ссср звинуватила їх у колабораціонізмі з німецькими й румунськими військами під час окупації Кримського півострова. 180 тисяч чоловіків і жінок, старих і дітей вислали з власних домівок. Усе це сталось за два дні з 18 по 20 травня. До […]

Софія народилась 3 березня 1874 року на Поділлі в родині багатих поміщиків Доля рідних художниці була щасливою — тато, Пилип Левицький, був інспектором народних шкіл, товаришував із провідними діячами культури того часу: Володимиром Антоновичем, Тадеєм Рильським, Павлом Житецьким. Брат Софії був лікарем, а в 1919 році став головою українсь­кої дипломатичної місії в Греції. Щодо дівчинки, […]

Іван Айвазовський — народився у Феодосії (Крим), мав вірменське походження. Айвазовський прославився своїми морськими краєвидами, в яких він майстерно передавав силу природи та рух хвиль. Він також відомий своїми натюрмортами та історичними сценами. Твори Айвазовського визнані національним скарбом для України. Роботи Айвазовського з музею в Маріуполі викрали російські загарбники. Художника виховували в сім’ї вірменського крамаря, […]

Пані Маріє, чи могли б ми почати розповідь з вашої родини: що ви про них пам’ятаєте та ким вони були? У Ставчанах Кіцманського району був фельдшер Яків Оліксієвич. Це мій дідусь, тобто моєї мами батько. Оскільки він був фельдшером, то він був на кілька сіл, і заодно був зв’язковим ОУН. Урешті-решт у 1944 році його […]