Чи може Росія стати демократичною?

Звертаємося до історії  

Щоб зрозуміти, чому в російського населення існує така велика любов до несвободи та відчутна покора до влади, слід звернутися до історії, а саме до часів Золотої Орди, вплив якої на московитів ми розглядали в одному з попередніх дописів — «Історія методів російської окупації». З того часу, як територія Московського князівства фактично опинилася під владою монголів, московити почали жити в умовах централізованого, авторитарного управління — спершу своїх східних володарів, а потім і власних князів, царів та імператорів. 

Задля глибшого розуміння питання необхідно дещо поглибитися у психологію. Авторитарне середовище несе у собі потенціал негативно впливати на індивідуальну психологію в колективному масштабі. Відповідно до теорії самовизначення, розробленої науковцями Дечі та Раяном у 1985 році, особи, які піддаються надмірному контролю, нерідко характеризуються низькою самооцінкою та відчуттям безпорадності, що переростає у почуття незахищеності.

Якщо більшість людей…

Якщо більшість людей почуваються незахищеними в країні протягом багатьох століть, це може поступово трансформуватися у колективну тривогу, що породжує запит на безпеку та висуває питання національної безпеки на перший план національної політики. У наш час ми можемо побачити підтвердження цієї ідеї та самої теорії у тому, яке значення росіяни надають національній безпеці в політичному аспекті.

Окрім цього, відчуття незахищеності, яке виникає завдяки авторитарному режимові, поступово деформує розуміння влади, можливість будувати з її суб’єктами здорові стосунки. Замість цього люди стають більш схильними до прийняття переконань та цінностей того, хто їх пригноблює. Особи вирішують добровільно підкорятися, не відчуваючи необхідності раціоналізувати таке підпорядкування чи використовуючи страх як зважене обґрунтування покори. Цей психологічний механізм має назву «вивчена безпорадність» (learned helplessness).

Занадто сильний контроль та можливість бути покараним з боку влади породжує середовище, в якому люди не відчувають можливості якось вплинути на особистий або економічний добробут. Це спричиняє страх та безсилля, що лише посилюють відчуття покори. 

З економічного боку

Страх, притаманний російському суспільству, гніздиться в об’єктивній відсутності верховенства права, що властиво авторитарній державі. Страх перед потенційним покаранням, як-от конфіскація власності, або термін у в’язниці за відсутності справедливої та прозорої правової системи, спонукає людей підкорятися владі. Це наводить на думку, що тривалий досвід життя нації під авторитарним правлінням може сприяти колективній схильності до покори владі та схвалення будь-яких її дій. З цього погляду, останні події вказують на підвищений рівень покори владі серед російського населення.

Росіяни схильні підкорятися владі, визнаючи легітимність будь-яких дій уряду, та беззаперечно сприймати його політику.

А якщо враховувати тотальний контроль російського режиму над пресою, телебаченням та деяких соцмереж, не дивно, що більшість московитів не лише коряться своїй владі, а й гаряче її підтримують, радіючи новим захопленим територіям, жертвам серед цивільних або звірячим стратам військовополонених свого супротивника.

Теорія Еріксона 

Умови авторитаризму сприяють формуванню покори та пригнічують політичну й громадянську активність. Згідно з теорією Еріксона, самовизначення, брак автономії та контроль з боку влади підривають самостійність, викликають страх помилок і знижують здатність чинити спротив. Це частково пояснює пасивність населення в сучасній Росії.

Також не слід забувати і про той факт, що протягом всієї російської історії авторитарне управління відігравало вирішальну роль у протистоянні вторгненням та можливості захоплювати сусідні території. Це і породило відчуття національної гордості, а сам авторитаризм у влучному описі «крєпкая рука» став чинником, який допоможе Росії досягти нових вершин. 

Останні дослідження 

Дослідження свідчать, що патріотизм у Росії тісно пов’язаний із гордістю за її історичну спадщину та прагненням до геополітичного домінування. Значну роль у цьому відіграє російська мова, яка сприймається як ключовий елемент єдності імперії та основний інструмент впливу. Саме тому Росія систематично вдається до впровадження російської мови як офіційної на окупованих територіях, одночасно витісняючи або обмежуючи використання національних мов місцевого населення. 

Аби підтвердити вищезазначене, звернімося до Світового дослідження цінностей. З нього випливає, що Росія характеризується стійкою авторитарною політичною культурою, оскільки більшість громадян ототожнюють себе з державою, а не з громадою, надаючи перевагу порядку замість свобод і виявляючи високу толерантність до влади. Попри посилення авторитаризму, багато росіян сприймають свою країну як демократичну. Громадянська активність залишається низькою — спостерігається слабка готовність до протестів, обмежена підтримка свободи слова та висока довіра до державних інституцій. Сукупність цих факторів формує глибокі бар’єри на шляху до справжньої демократії.

У Білорусі на початку 1990-х водночас спостерігалося менше бажання людей коритися владі та загалом більша свободолюбність. Це характеризується тим, що вони потрапили під російську окупацію лише у XVІІI столітті. Щоправда, поступово настрої і в самій Білорусі почали походити на російські, а в деяких місцях навіть перевищувати їх вже у 2010-х.

Що ж можна сказати у висновку? 

Населення Росії та сам її уряд бачать демократію як загрозу своїй владі, позаяк столітня традиція авторитарного правління може опинитися під загрозою, якщо всі сусіди цього режиму різко перейдуть на демократичну модель. А відтак, будь-який сусід Росії, а особливо її колишня колонія та «ісконная земля», не має права на власний вибір, оскільки інтереси самого режиму важливіші за все. Так було у Чечні та Грузії, так сталося і в Україні. 

Отже, наразі демократія в Росії неможлива. І навіть якби до влади прийшов демократичний президент, потрібні десятиліття та своя дерушизація (від слова рашизм), щоби викорінити цю шовіністичну й автократичну модель з уряду та подолати у свідомості московитів цей страх, покору та ненависть до усіх довкола.