Сандармох: криваві сліди сталінських репресій

Img 4639

Сандармох це трагічний приклад Великого терору — 

масових репресій, розгорнутих радянською владою в 1937–1938 роках. Лише за один тиждень із 27 жовтня по 4 листопада 1937 року тут розстріляли 1111 в’язнів із Соловецької тюрми особливого призначення (СТОН). Розстріли української інтелігенції приурочили до 20-річчя СРСР. Велика кількість звинувачень була саме в «антирадянській діяльності» й «шкідництві».

Репресії розпочалися після постанови Політбюро від 5 серпня 1937 року про «антирадянські елементи». За наказом наркома НКВС Миколи Єжова від 16 серпня 1937 року розгорнувся масовий терор, що охопив усі радянські республіки. В Україні через «судові трійки» пройшло майже 200 тисяч осіб, з яких більшість було страчено, решта — відправлено до таборів ГУЛАГу.

Серед них представники 58 національностей, зокрема українська інтелігенція:

театральний новатор Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, письменник Валер’ян Підмогильний, поети й перекладачі Микола Зеров, Павло Филипович, Валер’ян Поліщук, а також професори, академіки, науковці та політичні діячі.

На місці страти знайшли 236 братських могил розміром 4 на 4 метри. Усі заповнені останками людей, убитих пострілом у потилицю. Більшість убивств особисто здійснив капітан держбезпеки Михайло Матвєєв, який очолював бригаду з виконання вироків. В одному з документів вказано, що він діяв «швидко, точно й вміло». За свою «роботу» в боротьбі з «контрреволюцією» 20 грудня 1937 року Матвєєва нагородили радіолою з платівками. Пізніше самих катів репресували — їх судили за перевищення повноважень.

Розстріляне відродження

Закатовані письменники, поети, драматурги, науковці й професори увійшли в історію під терміном Розстріляне відродження, або ж Червоний ренесанс. Ці репресії завдали непоправної шкоди українській культурі, яка на той час не поступалася найкращим європейським зразкам. Сталінські зачистки зупинили її розвиток на десятиліття.

Image 5
Місце першого розкопу у Сандармосі. Ось що побачили представники Санкт-петербурзького «Меморіалу» та Юрій Дмитрієв 1 липня 1997 року.

Розкриття трагедії Сандармоху стало можливим після відкриття архівів у 1990-х. Дослідник Веніамін Іофе, виявивши документи про розстріли в архангельських архівах ФСБ, звернувся до українських істориків, які згодом видали тритомник «Остання адреса». А в 1997 році історик Юрій Дмитрієв із «Меморіалом» знайшов ці могили. Дмитрієв відшукав правду про трагедію попри загрозу репресій у сучасній Росії: у 2022 році його було засуджено до 15 років ув’язнення за сфабрикованими звинуваченнями.

У 1997 році Комісія з відновлення прав жертв репресій у Карелії вирішила відкрити меморіал «Сандармох». 22 серпня 1998 року тут установили пам’ятник — гранітний камінь із написом «Люди, не убивайте друг друга». У 2004 році з ініціативи Товариства української культури Карелії та за підтримки з України, США, Карелії, Канади й Воркути встановили гранітний хрест із написом «Убієнним синам України». Щороку 5 серпня в Сандармосі проходять дні пам’яті соловецьких в’язнів, у яких раніше брали участь і представники України.

Дата публікації: 4 Листопада 2024

Читайте також: