Сандармох: криваві сліди сталінських репресій

Сандармох це трагічний приклад Великого терору — 

масових репресій, розгорнутих радянською владою в 1937–1938 роках. Лише за один тиждень із 27 жовтня по 4 листопада 1937 року тут розстріляли 1111 в’язнів із Соловецької тюрми особливого призначення (СТОН). Розстріли української інтелігенції приурочили до 20-річчя СРСР. Велика кількість звинувачень була саме в «антирадянській діяльності» й «шкідництві».

Репресії розпочалися після постанови Політбюро від 5 серпня 1937 року про «антирадянські елементи». За наказом наркома НКВС Миколи Єжова від 16 серпня 1937 року розгорнувся масовий терор, що охопив усі радянські республіки. В Україні через «судові трійки» пройшло майже 200 тисяч осіб, з яких більшість було страчено, решта — відправлено до таборів ГУЛАГу.

Серед них представники 58 національностей, зокрема українська інтелігенція:

театральний новатор Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, письменник Валер’ян Підмогильний, поети й перекладачі Микола Зеров, Павло Филипович, Валер’ян Поліщук, а також професори, академіки, науковці та політичні діячі.

На місці страти знайшли 236 братських могил розміром 4 на 4 метри. Усі заповнені останками людей, убитих пострілом у потилицю. Більшість убивств особисто здійснив капітан держбезпеки Михайло Матвєєв, який очолював бригаду з виконання вироків. В одному з документів вказано, що він діяв «швидко, точно й вміло». За свою «роботу» в боротьбі з «контрреволюцією» 20 грудня 1937 року Матвєєва нагородили радіолою з платівками. Пізніше самих катів репресували — їх судили за перевищення повноважень.

Розстріляне відродження

Закатовані письменники, поети, драматурги, науковці й професори увійшли в історію під терміном Розстріляне відродження, або ж Червоний ренесанс. Ці репресії завдали непоправної шкоди українській культурі, яка на той час не поступалася найкращим європейським зразкам. Сталінські зачистки зупинили її розвиток на десятиліття.

Розкриття трагедії Сандармоху стало можливим після відкриття архівів у 1990-х. Дослідник Веніамін Іофе, виявивши документи про розстріли в архангельських архівах ФСБ, звернувся до українських істориків, які згодом видали тритомник «Остання адреса». А в 1997 році історик Юрій Дмитрієв із «Меморіалом» знайшов ці могили. Дмитрієв відшукав правду про трагедію попри загрозу репресій у сучасній Росії: у 2022 році його було засуджено до 15 років ув’язнення за сфабрикованими звинуваченнями.

У 1997 році Комісія з відновлення прав жертв репресій у Карелії вирішила відкрити меморіал «Сандармох». 22 серпня 1998 року тут установили пам’ятник — гранітний камінь із написом «Люди, не убивайте друг друга». У 2004 році з ініціативи Товариства української культури Карелії та за підтримки з України, США, Карелії, Канади й Воркути встановили гранітний хрест із написом «Убієнним синам України». Щороку 5 серпня в Сандармосі проходять дні пам’яті соловецьких в’язнів, у яких раніше брали участь і представники України.