Як французи знайомилися з українськими козаками

До ХVІІ ст. для французів Україна була або terra incognita, або останній оплот християнського світу  в зіпсованій схизматичній формі. Як думаєте, за посередництвом якої країни в Парижі почали дізнаватися про козаків? 

Думаємо, відповідь очевидна: через Річ Посполиту до Франції потрапили перші відомості про козацьке військо, його ефективність і успіхи. Походи невідомих козаків в ХVІІ ст. почала описувати французька преса — популярні Gazette de France, Mercure de France та ін. Ця тематика французам сподобалася. Як наслідок, з’явилися французькі нариси про Україну, її населення, звичаї, минуле. Їхні автори здебільшого перебували на дипломатичній чи військовій службі при дворі королів Речі Посполитої.

«Опис України» і перша західноєвропейська карта України

Будь-який школяр знає, що справжнім першовідкривачем козацтва для французів і Європи взагалі став інженер і картограф Ґійом Левассер де Боплан. Велике значення для дослідників України на Заході має його праця «Опис України». Безальтернативною вона залишалася протягом десятків років після написання. Так, до Боплана були європейці, які писали про козаків, але саме він уперше зробив детальний опис цієї землі з погляду людини, що прожила тут 17 років, добре вивчила тутешню історію, звичаї та культуру.

Брутальні й зухвалі Cosaques

Франція мала власний досвід знайомства з козаками. У 1645–1646 рр., у період завершення Тридцятилітньої війни, великий козацький загін брав участь у бойових діях на боці юного французького короля Людовика ХІV. Відтоді у французькій мові закріпилися поняття Cosaques, Zaporogues.

Можна знайти інформацію, що в ХІХ ст. слово Cosaque стало для французів синонімом понять «нахаба», «грубіян», а вислів à la cosaque («по-козацьки») означав «брутально», «грубо», «безцеремонно». Негативного відтінку це слово набуло після вступу козацьких частин російської армії в Париж у 1814 р., тож жодного стосунку до українського козацтва це значення не має.

Гетьманська слава

На політичну арену козаки вийшли завдяки Богдану Хмельницькому. Його активність викликала в Європі інтерес до феномену козацтва і дозволила праці Боплана розійтися ще більшим накладом.

Не менше, ніж Хмельницький, французів цікавив Іван Мазепа. Його образ закарбувався у світовій культурі завдяки геніальним культурним діячам, у тому числі французьким. Відома картина «Мазепа серед вовків», створена за мотивами поеми Байрона, належить пензлю французького баталіста Ораса Верне. Гетьман уявлявся розумним і волелюбним козаком-авантюристом, у характері якого поєднані дві найголовніші риси: патріотична любов до знедоленої Батьківщини і романтичні стосунки з жінками. Таке зображування гетьмана поєднувалося зі стереотипом козака-запорожця. 

Велику роль у перетворенні гетьмана України на романтичного героя-коханця, яким його стали сприймати в Європі, відіграв Вольтер. Французький філософ в «Історії Карла ХІІ» співчутливо ставився до постаті козацького провідника. Вольтерівське бачення козацької України було типове для Франції ХVІІІ ст.

У своєму листі відомий просвітник писав: «Що б не казали, а над історією Карла ХІІ я багато працював…, треба мати на увазі, що я був перший, хто писав про це. Наприклад, про Україну. У нас знали тільки книжку Боплана, але ж цю книжку написала людина, прихильна до поляків. За цей час Україна була за гетьмана Хмельницького майже незалежною державою…».

Для популяризації козацтва серед французів велике значення мала українська еміграція після поразки під Полтавою. Її яскравий представник Пилип Орлик працював над твором з історії України, який так і лишився незавершеним, — Notes sur l’Ukraine et les Cosaques qui sont peu connus en Europe («Замітки про Україну та козаків, яких мало знають в Європі»)

У часи Наполеона І Бонапарта українське питання теж турбувало французьке суспільство. Готуючись до війни з росією, імператор розглядав можливість вторгнення в Україну і використання цих земель у своїх цілях.

На замовлення Наполеона історик Шарль-Луї Лезюр підготував двотомну компілятивну «Історію козаків», де подавав основні події з їхнього минулого: зародження козацтва, війни й повстання, діяльність провідних гетьманів, занепад козацтва.

Проспер Меріме і дослідження козацтва 

Однак більшість французів навіть станом на ХІХ ст. туманно уявляла козацький світ, який на той час відійшов у минуле. Деякі французькі урядовці щиро вірили, що козаки, малороси та українці — це три різні народи, що проживають на спільній території. Популяризатором козацької історії у Франції став письменник і історик Проспер Меріме.  Він ознайомився з дослідженнями історії українського козацтва авторства Миколи Костомарова.

Меріме написав кілька наукових розвідок, повністю чи частково присвячених козакам. Серед них найвагоміші — це «Українські козаки» й «Богдан Хмельницький». 

Твори Меріме з’явилися одночасно з першими перекладами «Тараса Бульби» на французьку мову. Цьому твору судилося стати вершиною возвеличення козацтва. Одночасно з нищенням самого козацтва відбувалася літературна міфологізація образу козака. Оспіваний у народних думах і піснях, возвеличений у казках, легендах, байках, переказах, славетний герой-лицар наділявся в народній уяві надзвичайними чеснотами.

Чим далі в минулому залишався час існування козаків, тим привабливішим і чарівнішим ставав образ народного захисника. Цей процес трансформації характерний як для України, так і для Франції.

У подальші роки у французьких друкарнях зʼявлялося все більше книжок про запорозьких козаків. Саме так невідома ще кілька століть тому казкова степова країна проникала в європейські серця.