Лі Страсберг. Учитель Мерилін Монро, Аль Пачіно і Роберта де Ніро

Лі Страсберг, при народженні Ізраїль Штрассберг

Народився 17 листопада 1901 року в бідній єврейській родині уґв містечку Буданів на Тернопільщині. Сімʼя була багатодітна: троє синів і донька, тож, щоб прогодувати всіх, батько був змушений емігрувати разом з родиною в Америку. Тоді ж вони змінили прізвище, а Ізя офіційно став Лі. У нову країну Лі потрапив восьмирічним хлопчиком. Він був добрий, тихий, соромʼязливий і мрійливий. Любив читати і спілкуватися з братом Залманом, гарно вчився. А втім, коли в 1918 році брат раптово помер від грипу, Лі впав у глибокий смуток і кинув школу — так він любив Залмана. Згодом біль угамувався, але до навчання в школі майбутній митець так і не повернувся: займався самоосвітою все життя.

Про славу та богемне життя Лі ніколи не думав. Допоміг випадок. Він зовсім випадково потрапив у театр в аматорську групу через родича. Він запропонував хлопчику зіграти невелику роль, яка тоді була вільна. Показавши хороші навички, хлопець почав грати в інших виставах. Проте життя тоді зовсім не було казкою для Лі. Удень він працював у судді клерком, а ввечері надягав костюм і перуку і виступав на сценах єврейських театрів. Наступний етап життя митця почався, коли до Нью-Йорка приїхала з гастролями трупа під керівництвом Станіславського. Побачивши ці вистави, Лі вирішив зайнятися своєю освітою, бо обрав нарешті справу життя. Хлопець вступив у театральну школу Clare Tree Major School of the Theater, але цього йому було замало. Щоб покращити навички, Лі опинився в Американському лабораторному театрі.

У 1925 році відбувся дебют актора у професійному театрі. Перед кожним виступом хлопець тренувався, щоб на певний час перетворитись у зовсім іншу людину. Він уважав, що актор має щиро жити на сцені, а не тільки надівати маску персонажа. У листопаді 1930 року Лі та ще один син єврейських емігрантів заснували театральну трупу Group Theater. Особливістю трупи було те, що вона не мала єдиної головної акторки чи головного актора: проявити себе могли всі. Першою її виставою був «Будинок Коннері», поставлений за 2500 доларів. Режисером роботи став Страсберг, і ця вистава принесла трупі чималий успіх. Відомий драматург Артур Міллер казав, що Group Theater був культурним явищем, яке вже ніколи не повториться, — у свій час він звучав як «голос Великої Депресії».

З початком Другої світової війни Group Theater втратила свою популярність. Театральні історики кажуть, що у цей час митці просто не хотіли експериментувати, а старі шаблони глядачам набридли, та й не до них було. Проте учасники колективу розповідали про конфлікт Страсберга з акторкою Стеллою Адлер. Вона хотіла, щоб трупа шукала нові джерела розвитку творчості, натомість Страсберг уважав, що першими у театрі мають бути дисципліна й організованість. Так, не знайшовши компромісу, Стелла пішла з трупи і заснувала свою театральну студію, де навчалися Стівен Спілберг, Елізабет Тейлор, Джуді Гарленд, Мелані Гріффіт та інші.

Карʼєра Лі пішла на спад. Group Theater не вистачало фінансування, а робота його акторів не викликала зацікавленості в публіки. Допоміг Лі один з акторів трупи — Еліа Казан, який став відомим театральним і голлівудським режисером. Він запропонував Страсбергу навчати акторів і режисерів для роботи на Бродвеї та Голлівуді. Так, у 1949 році відкрито школу Actors Studio, яка стала однією з найвідоміших і найпрестижніших шкіл для творчих особистостей не лише США, а і всього світу. Планка там була така висока, що вступити з першого разу в неї було майже неможливо. Наприклад, Джек Ніколсон став учнем школи лише з п’ятої спроби, Джастін Гоффман — із шостої, а Гарві Кейтель — з одинадцятої.

Метод Старсберга

Страсберг був прибічником системи Станіславського, яку згодом реформував, створивши власну теорію — «Метод». Суть її в тому, що актор з усіх боків розглядає свого персонажа і відчуває його. Сьогодні «Метод» практикують по всьому світі. Про свій винахід Лі казав: «Мій метод простий. Він, по суті, підсумовує те, що актори робили підсвідомо, коли грали добре».

Була ученицею Страсберга зірка Голлівуду Мерилін Монро. Лі було дуже шкода, що режисери надали їй такий пустий образ секс-бомби. Педагог уважав, що Мерилін була здатна опановувати драматичні ролі, якби їх мала. Загалом, учитель був для Монро не лише наставником, а й порадником і татом, якого вона не знала. У своєму заповіті вона написала, що передає всі свої особисті речі і більшу частину статку Страсбергу.

Коли Мерилін померла, Лі виступив з промовою на її похороні: «Для нас Мерилін була щирим і відданим другом — колегою, який постійно прагнув до досконалості. Ми ділили її біль і складнощі, а також деякі з її радостей. Вона була членом нашої родини».

Наприкінці 60-х років Страсберг відкрив дві філії Actors Studio. Викладання забирало в нього весь час, тож акторську та режисерську діяльність Лі відклав. Але з усім тим у віці 73 років він зіграв невелику роль у фільмі «Хрещений батько — 2» і за це навіть був номінований на премії «Оскар» та «Золотий глобус». Останнього разу режисер разом зі своїми учнями Аль Пачіно та Робертом де Ніро вийшов на сцену 14 лютого 1982 року під час новорічного шоу «Ніч 100 зірок». За три дні Лі Страсберга не стало. Він помер у віці 80 років від серцевого нападу в кареті швидкої допомоги.

Віддавали шану великому митцеві в бродвейському Театрі Шуберта, де труну поставили просто на сцені. Зі Страсбергом прощалися всі представники вищого суспільства й успішні діячі сфери культури: від кінокритиків до письменників, які колись учились у Страсберга. Учні Лі 128 разів отримували номінації на премії «Оскар», «Еммі» й «Тоні». Чудовий результат для людини, яка вклала душу в акторство й викладання.