Співпраці

Український спротив не почався сьогодні — він має глибоке коріння. Від підпільників ОУН до відділів УПА, від інформаційної боротьби до збройного опору — це історія людей, які не прийняли окупації. Їхні методи, що народилися у лісах Волині й криївках Карпат, сьогодні продовжують жити в сучасному русі опору — у розвідці, диверсіях, підпільних мережах і сміливості тих, хто чинить спротив навіть на окупованих територіях. У цьому дописі — коротка історія боротьби, приклади людей, які змінили хід подій, і спадковість, що поєднує минуле та сьогодення.

Цього ви точно не знали про Дніпро!

У розпал радянської цензури Дніпро став центром культурного протесту.

Молоді поети, журналісти й митці виступили проти русифікації, захищаючи українське слово. Як це було, читайте у дописі.

Василь Кук — перший підпільник ОУН, останній Головний командир УПА. Він пройшов крізь усі великі події українського ХХ століття, дочекався незалежності, за яку не припиняв боротися все життя. Сьогодні ми разом з видавництвом рекомендуємо нову працю Володимира В’ятровича, де зможете дізнатися більше про життя останнього командира Української повстанської армії, його затяту боротьбу в умовах окупації, протистояння нацистам і совєтам, витривалу битву за свободу, навіть в полоні.

Історія Української Повстанської Армії — це прямий доказ того, що коли народ стає стіною за своїх захисників, він непереможний. УПА опиралось на місцеве населення і його допомогу, адже без підтримки місцевих людей партизани не проіснували б і року. А Українська повстанська армія успішно діяла понад десятиліття – з 1942-го до 1953 року.

Чи знали ви, що колись у Катеринославі зупинялася Леся Українка? А її сестра Ольга з родиною жила тут багатоь років, заснувала перше українське дитяче видавництво і перетворила власний дім на культурний осередок міста.

Україна — це земля, яка протягом століть приймала на своїх теренах найрізноманітніші народи. Серед них особливе місце посідають вірмени, чия історія тісно переплетена з українською вже понад тисячоліття. Вони не лише оселилися тут, а стали невіддільною частиною культурного, економічного та навіть політичного ландшафту, залишивши по собі значний спадок. Саме про цей шлях ми розповімо у матеріалі Ukraine History.

Петриківський розпис — мистецтво, що пройшло крізь заборони і стало символом культурної сили України.
А ще — це історія однієї людини, яка не дозволила цій традиції зникнути.

Художник з Дніпровщини Андрій Пікуш. Чому саме завдяки йому Петриківський розпис сьогодні — не архаїка, а спадщина ЮНЕСКО? Читайте у нашому новому матеріалі.

Сьогодні — особливий день для України! 🇺🇦 28 червня ми відзначаємо День Конституції – Основного Закону, що є фундаментом нашої держави і визначає наші права та свободи.

Але цьогоріч права — це не просто слова на папері. Ми виборюємо їх щодня: на фронті, у наших піснях, у кожній дії та кожному голосі. Ми боремося за свободу, за правду, за життя.

“Чуєш сурми грають, юнаків скликають…”
Впродовж української історії молодь завжди була в авангарді боротьби за свободу та незалежність. Є безліч прикладів, коли молодь зіграла вирішальну роль у виборюванні права бути українцями. Про деякі з них читайте у нашому новому дописі.

«Ця жінка була живою історією. <...> Її доля відзеркалювала всю героїку, велич і трагізм цілого століття». Так сказав український дисидент Кузьма Матвіюк про Надію Суровцову — дипломатку, перекладачку, історикиню та жінку, яка пройшла 30 років радянських тюрем й таборів.

Своє життя Надія Суровцова описала у мемуарах. Її «Спогади» — це спроба осмислити, як формується ідентичність, як культура перетворюється на політичну позицію, а особисте набуває спільного значення.

Двотомник «Спогади» Надії Суровцової, який готувався до публікації майже 2 роки, можна придбати у видавництві «Комора».