«Боюся того, що Путін мене вб’є», — жертви режиму путіна

Ганна Політковська 

Із червня 1999 року оглядачка «Нової газети», журналістка українського походження Ганна Політковська, активний спостерігач розвитку воєнних подій у Чечні. З липня того року вона не раз виїжджала в зони бойових дій і до табору біженців у Дагестані, а потім в Інгушетії й Чечні.

«Хто я? І чому пишу про другу чеченську війну? Я журналістка. Працюю спецкором столичної “Нової газети”, і це єдина причина, чому я побачила війну, — мене послали її висвітлювати […] Бачила багато горя. Головне з якого — те, що багато моїх героїв, про кого писала протягом цих двох із половиною років, — тепер мертві, […] другій чеченській війні, офіційне найменування якої “антитерористична операція”, вже п’ять років, але вона ніяк не закінчиться».

Так у власній книзі «Друга Чеченська» журналістка згадувала події інтервенції рф до Чечні з 1999 року. У цій книзі вона описала усі страждання та біль, що несла російська армія на шляху до Грозного, використовуючи брудні та позбавлені будь-якого здорового глузду методи ведення війни, численно порушуючи міжнародне право.

«Макка Джабраїлова, жителька села Махкети Веденського району Чемні, розповідає: «Коли Путін по телевізору сказав: “Мочіть в сортірє!” — тоді наступного ранку в мене обстріляли туалет на городі. Тепер у нас таємний, підземний, туалет».

Для українського видання Політковська пише окремо передмову, де згадує своє українське походження та акцентує на тотальній ницості та жорстокості режиму путіна і на тім, яку загрозу він становить. 

«Відповісти нічого. Тому що країна часів Путіна — це роки мовчання про головне»

Критика журналістки «Нової газети» не була тривалою. У вересні 2004 її отруїли під час перельоту з москви в Беслан, де напередодні стався теракт у школі № 1 (загинули щонайменше 340 дітей, коли будівлю штурмували російські силовики). У літаку Аерофлоту вона випила чай, після чого відчула себе погано. Щоправда тоді замах не вдався, а вже за декілька років, у 2006 році, на день народження путіна Ганну Політковську вбили декількома пострілами в під’їзді власного будинку. Замовників та вбивць досі не покарали.

Сергій Магнітський

Бізнесмен та аудитор українського походження, Сергій Магнітський був одним з перших опозиційних діячів, за справою якого спостерігали в усьому світі. Магнітський звинуватив групу міліцейських і податкових інспекторів у тому, що вони вкрали з держбюджету близько 230 млн доларів США через схему відшкодування податку на додану вартість.  Зокрема під підозру потрапив міністр оборони рф Анатолій Сердюков. Згодом бізнесмена заарештували, звинувачуючи у несплаті податків і корупції. У 2009 році він помер у СІЗО. Причиною смерті назвали серцеву недостатність, однак правозахисники зазначають: йому вчасно не надали медичну допомогу. Справу закрили.

Це призвело до введення санкцій США у 2012 році проти низки людей, що були причетними до затримання, тортур та вбивства Магнітського.

Олександр Литвиненко

23 листопада 2006 року в Лондоні, Великобританія, помер колишній офіцер фсб Олександр Литвиненко. Він був послідовним викривачем та критиком режиму путіна, зокрема написав книгу «фсб підриває росію», що набула розголосу за кордоном. У книзі стверджується, що серію терористичних актів у російських містах буйнакськ, москва та волгодонськ 4–16 вересня 1999 року здійснила фсб рф. Крім цього, у книзі містяться твердження про зв’язки установи зі злочинними угрупованнями. На думку Литвиненка, вибухи будинків були потрібні російській владі як привід для початку другої чеченської війни.

За три тижні до смерті він випив чай із рідкісним радіоактивним ізотопом полоній-210 в одному з лондонських закладів. На думку Скотленд-Ярду, до отруєння був причетний російський уряд. Виконавцем вбивства британська сторона вважає офіцера головного управління охорони рф, нинішнього депутата державної думи Андрія Лугового.

Артем Боровик

Відомий політичний оглядач і журналіст, який вирізнявся незалежністю своїх розслідувань. Його називали «потужною громадянською противагою» до влади путіна і фсб.

У 2000 році Боровик розбився у авіакатастрофі дорогою до Києва. Як писали ЗМІ, вбивство ретельно планувалося, і літак «підготували» до катастрофи. Сам путін, імовірно, боявся, що Боровик стане на його шляху до другого президентства, оскільки того любили та поважали росіяни. Крім Артема Боровика, в авіакатастрофі загинули ще 8 осіб. Справа закрита, хоча не всі експерти погодилися з офіційною версією — «помилка екіпажу».

Борис Нємцов

«Якби президент Володимир Путін був дійсно стурбований долею росіян в Україні, то йому спочатку варто було б кардинально поліпшити життя власного народу».

Борис Нємцов був знаним борцем проти тоталітарного, диктаторського режиму володимира путіна.  27 лютого 2015 року вбитий невідомими чотирма пострілами у груди, голову і серце — на великому москворіцькому мосту біля кремля. Убивство сталося за день до запланованого на перше березня в москві опозиційного маршу «Весна». Передостаннє інтерв’ю, дане Борисом Нємцовим 10 лютого 2015 року російському часопису «Собеседник», отримало назву: «Боюся того, що Путін мене вб’є».

Нємцова вбили також напередодні оприлюднення доповіді «путін і війна», в якій він збирався продемонструвати докази участі російської армії у війніі в Донецькій та Луганській областях і причетність персонально путіна до цього.