«Більшовики тільки то й робили, що плюндрували місто…»

1. «Масова різня в Дубні»: як більшовики окупували Рівненську область.

Спогади з газети 1939-го року «Закатовані чоловіки, жінки й діти — майже виключно українці. За тверде визнання української національности вони вже від довшого часу були ув’язнені більшовицькими можновладцями. Советські кати застріляли у своїй безсилій скаженості при наближенні німецьких військ близько 1500 осіб. В келіях лежать отосами трупи. Найжахливіший вид мали собою жіночі тіла в яких червоні бандити дали повну волю своїм злочинним інстинктам. Як стверджували лікарські оглядини, здебільшого насиловано ще молодих дівчат і жінок, навіть вагітних. Кров морозить у жилах від одної колії, в якій 3 хлопці у віці около 14 років жахано понівечено. У бюро тюрми у Дублі працюють тепер кілька українців, щоб в актах НКВД виявити по змозі ідентичність жертв».

2. «Масакра в Дрогобичі». Газета «Стрийські вісті» 1941 року

«В Дрогобичі й околиці органи НКВД виарештували велику кількість “підозрілих” інтелігентів та свідоміших і заможніших селян. В Дрогобицькій тюрмі сиділо коло 300 в’язнів. З них мало хто врятувався. За містом, у найближчій околиці, масово розстрілювали. Між тими, що їх закатовано в тюрмі, є о. Бараник, відомий ігумен Дрогобицького монастиря о. Василіян та визначний педагог, б. старшина Січових Стрільців Бурко Дмитро, вчитель місцевої середньої школи. В самому Дрогобичі знищення невеликі. Більшовики спалили тільки магазини. Зате в околиці Дрогобича і Борислава більшовицькі варвари до тла знищили вогнем і мінами шиби і копальні воску. В с. Підбужі розстріляно 70 українських селян, а між ними склепаря лісотартачної крамниці. Один з тих, яких розстрілювали, врятувався. Енкаведисти казали йому втікати й опісля стріляли за ним. Але він упав перед стрілом і так врятувався під стосом трупів…»

3. Невідома газета про окупацію Львівщини 1939–1940-х років

«В лісі Пила-Станьків, знайдено п’ять ям. З них 3 ями поміщали біля 50 трупів, а 2 ямі були зовсім порожні. Нещасні жертви, видно, мусіли насамперед копати ями, шоб опісля впасти до них з катівської руки. Трупи були вже так розложені, що комісія не мала змоги їх розпізнати. Перед замордуванням нещасних роздягали, бо знайдено й одежу. Були це переважно селяни з гірських околиць, мужчини, а між ними одна жінка».

4. «Большевицька жорстокість в Рудках».

Від воєнного справоздавця Г. В. Бльока «Що пережили ці люди в останніх днях і тижнях? Та те, що ці люди переживали давніше було тільки початком нової, великої операції, яка почалася з вибухом війни. Запроторено в тюрму всіх підозрілих, отжеж останки тих, що походять з “буржуазії”. Був таком між ними один професор німецької мови. До війни не наважилися торкати 60-літню людину, що тішилася симпатією всіх мешканців. Та тепер прийшла хвилина пригожа на те, щоби вилити на ньому та на його тридцятьлітньому синові ненависть до всіх українців. Разом з ним запроторено в тюрму 80 українців. Наймолодший мав 14 літ».

5. «Большевицький погром у Буську». Спогади за 1941 рік

«У Буську большевики вимордували в заїрський спосіб багато українців. На подвір’ї в’язниці знайшли понад 40 трупів. Між жертвами громадяни пізнали Др. Ваня, М. Чучмана, Дідика (дяка), Кузіля, директора школи з Кужан. В каплиці коло маєтків Баденіх знайдено понад 50 трупів сільських дівчат. Місцеві жиди також ніби хоронили чимало своїх жертв. Однак селяни провірили і переконалися, що жиди хоронять українських селян, щоб показати, що, мовляв, жидів большевики також переслідували. В Станіславові большевицьке НКВД замучило багато українських свідомих громадян. В трьох пивницях було повно трупів, яких годі, було розпізнати, бо вже розкладалися. Тому ці пивниці замуровано. В самому місті налічено понад 2.500 жертв. В Станиславівщині большевицьке НКВД замучило около 10.000 українців».

6. Трагедія Вишеньчуків. 1939 рік

«Восени 1939 року, прийшла із Сходу буря, що всі ці села і все національне життя й вартості просто стерла з лиця землі. Зараз же потім пішла чутка, що великий шмат Розточа з 8 селами мають виселити, бо там має бути військова площа. І дійсно, незабаром ці села виселено, хати розібрало, церкви розбито або спалено, цвинтарі зневажено, а людей розігнано на всі сторони. Вишеньчуків переселено також у “квітучі”, але вже по-большевицьки колгоспи. Як тільки перейшла червона навала, за раз появились на шляхах, що йдуть на Янів і Яворів, валки возів із змученими, збіднілими селянами».

7. Жахливі дні Стрия. Газета 1941 року

«Не оминула катівська рука червоних бандитів теж і безталанної Бойківщини. Масові арештовування напередодні німецько-советської війни та істеричне виловлювання невинних людей під час самої війни заповнили вщерть велику в’язницю стрийського суду та закамарки НКВД. Жахливе відкриття зробили мешканці Стрия, що кинулись по відході червоних рятувати з в’язниці своїх рідних і знайомих. Келії в крові, коридори в крові…»