Манекенниці в срср: зневажені та доведені до відчаю

Історія будинку моделей
Головний модний дім союзу розпочав свою роботу ще у воєнні часи 1944 року. Вже тоді ставлення до моделей, або ж як їх записували у трудову книгу «демонстраторів одягу», було негативним. Дівчат не називали навіть на імена, а одяг, який вони демонстрували, не цікавив простий народ, адже був занадто дорогим і доступним лише партійній еліті.
Поки мешканці союзу відвертались від моди, іноземці активно відвідували покази. Плата за вхід становила 5 рублів, що для закордонних гостей було небагато. Правда, наслідком таких походів ставали чутки про те, що радянські моделі мають обурливі стосунки з іноземцями! Це суворо засуджувалося суспільством.
Зарплатня
У сучасному світі професія моделі — це лотерея. Або у тебе все виходить, ти стаєш зіркою глянців та подіумів і отримуєш гарні гроші, або живеш від виплати до виплати. У союзі манекенниць одразу оцінювали низько — платили так, як платили робітникам найнижчого розряду. В місяць зарплатня моделей становила 70 рублів, максимумом вважалося 120-150 рублів.
Зйомки в журналах оплачувались окремо, ось тільки були вони рідкістю. Зазвичай замість знімків радянські журнали друкували мальовані ілюстрації. За понаднормову роботу манекенниці, до речі, нічого не отримували. Мовляв, працювати зайву кількість годин чудово, і це йде на користь державі.
Демонстрація люксового одягу теж не була популярним явищем. Здебільшого моделям доводилось ходити по подіуму у речах, які були створені для масового споживача — сарафани, спідниці, піджаки з твердих і неякісних матеріалів, однотонних кольорів. Одяг, який демонстрували дівчата, їм ніколи не дарували, а при закордонних показах моделям суворо забороняли приймати будь-які подарунки, вважаючи це ледь не зрадою. Всі подарунки передавалися кураторам поїздки, не враховувалася лише косметика.
Ставлення суспільства
Ставлення людей до, як вони називали «вішалок», було невиправдано жахливим. Їх зневажали, а їхню роботу вважали продажем себе. Жіночий журнал «Робітниця» не раз публікував статті, в яких принижували манекенниць. Мати в родині модель вважалося соромом настільки, що родичі, батьки, чоловіки приховували від інших цю інформацію.
Ще згадаймо про тих-таки іноземців. Радянський народ не сумнівався — всі манекенниці повії, які завзято гуляють з закордонними гостями. Хоча варто зазначити, що радянські чиновники і самі шукали компанії дівчат. Частими були випадки, коли, прийшовши на показ, чиновник обирав собі дівчину і віз на дачу, аби розважитись. У моделей просто не залишалось вибору: від них вимагали уваги старі і товсті політики, від яких залежала їхня карʼєра. Відмовити вони права не мали. Ті ж сміливиці, які змогли сказати «ні», втрачали роботу і можливість влаштуватися на нову. Їх буквально доводили до злиднів і депресії за пару тижнів — колеги цуралися, кошти закінчувалися. Так радянська модель Лека Миронова, відмовившись брати участь у фотосесії в стилі Playboy на дачі одного з партійних босів, потрапила до всіх можливих чорних списків.
Трагічні долі найвідоміших радянських манекенниць
Для того, щоб точно впевнитися в тому, що совок використовував людей, а потім викидав як непотріб, пропоную познайомитися з головними манекенницями доби Відлиги. Саме тоді сфера моди почала популяризуватися, а в журналах нарешті зʼявлялися фотографії красунь, а не малюнки.
Валентина Яшина, або як її називали, радянська Грета Гарбо, виступала на сцені оперети в Ризі, маючи неперевершений голос. З приїздом до москви вона розпочала карʼєру манекенниці і стала однією з найпопулярніших моделей союзу. Її доля склалася трагічно: після 40 років роботи в сфері моди вона втратила майно, чоловіка і померла самотня в бідності на дачі.
Регіна Збарська, або ж радянська Софі Лорен, потрапила в модельний бізнес зовсім випадково. Та жінка одразу стала зіркою, про яку писали і радянські, і закордонні видання. Незважаючи на успіх на роботі, Регіна мала напружені стосунки з чоловіком, через що не раз хотіла піти з життя. Існує інформація, що партія не раз використовувала жінку для розвідки. Чи хотіла вона проводити час з вказаними іноземцями, манекенницю, звичайно, не питали. Ставши жінкою середніх років, вона з успішної моделі перетворилася на прибиральницю в Будинку моди, в якому працювала молодою. Партія більше не потребувала згаслу зірку, адже зʼявились нові. Зарплатня стала мізерною, жінка розлучилась з чоловіком. Не витримавши складнощів, Регіна вкоротила собі віку.
Олена Метьолкіна мала гарні шанси досягти вершин. Її карʼєра почалась з участі у фільмі, пізніше вона стала працювати в Будинку моди. Однак через хворобу матері, самогубство батька, чоловіка-афериста, вона змушена була відійти від роботи, яка її і не чекала. Не змігши повернутися на подіум і переживши втрати, жінка знайшла спасіння в релігії.
Отож, у 50-60-х роках минулого століття срср зміг перетворити творчу і цікаву професію на привід для сорому і зневаги. Маленькі зарплатні, засудження рідних, домагання партійної еліти доводили прекрасних дівчат або до безробіття, або до самогубства. А ті, хто врешті змогли втриматися на роботі, сильно емоційно постраждали. Посміхаючись на журнальних знімках, вміло надягаючи маску щастя, вони страждали на самоті без родини та друзів, використані «великою державою».
Авторка: Єлизавета Гомон
Дизайнер: Олександр Прокопів
Дата публікації: 19 Листопада 2026
