Коли нація стає армією: Феномен УПА

Історія Української Повстанської Армії — це прямий доказ того, що коли народ стає стіною за своїх захисників, він непереможний. УПА опиралось на місцеве населення і його допомогу, адже без підтримки місцевих людей партизани не проіснували б і року. А Українська повстанська армія успішно діяла понад десятиліття – з 1942-го до 1953 року.

Велика кількість українського населення підтримувала УПА як дійсно народну армію. Хлопці цілими селами йшли в ліс до лав УПА, а місцеві мешканці їм допомагали. У складі УПА були свої вишкільні школи, в яких навчали повстанської діяльності фактично з нуля. Навчали в основному офіцери, які пройшли перші визвольні змагання 1917-1918 років, або ті люди, які пройшли польську армію.

Існували старшинські та підстаршинські школи УПА – “Лісові чорти”, “Світлана”, “Олені-1”, “Олені-2”. Вони діяли по всій території заходу України і за короткий термін вчили звичайного хлопця із села правильному поводженню зі зброєю, тактикам, військовій справі тощо.

Підтримка УПА у цифрах

• 150 тисяч квадратних кілометрів із 15 мільйонами населення – територія, охоплена повстанським рухом у 1944 році. Це приблизно чверть площі теперішньої України та більше, ніж територія Греції. Кількістю місцевих жителів дорівнює населенню Нідерландів

• Майже 30 тисяч вояків становив особовий склад УПА. Загалом через її лави пройшло близько 100 000 тисяч бійців

• 18–28 років мали хлопці, які служили в УПА. Абсолютна більшість із них – жителі сільської місцевості, з початковою та неповною середньою освітою, позапартійні. Для них участь в УПА була першим військовим досвідом.

• Понад 76 тисяч осіб вивезено із Західної України за одну добу під час акції із депортації українців “Захід” 21 жовтня 1947 року. Основною причиною акції вважається підтримка УПА населенням.

Населення активно підтримувало свою армію, особливо в питаннях провіанту. Хліб, картопля, теплий кожух, перев’язувальний матеріал — усе це повстанці отримували з рук народу.

Жінки в українському русі

Жінки в лавах УПА виконували різні функції: були лікарками, медсестрами та санітаркам, піклувались про здоров’я повстанців. Як друкарки, пропагандистки та зв’язкові розповсюджували та передавали необхідну інформацію. Жінки були залучені й до військових обов’язків у розвідці та відділах УПА. А також дбали про повсякденні потреби повстанців.

Окрім того жінки також часто ставали господарчими УПА або допомагали безпосередньо збирати харчі та все необхідне. Ця система була добре налагоджена. Вагому роботу здійснювали господарчі референти кущових проводів. Вони організовували збирання і зберігання харчів, медикаментів, технічних засобів зв’язку, видавничого обладнання, обмундирування.