Білл Титла: українець, що намалював слоника Дамбо та гномів у «Білосніжці»

Володимир (Білл) Титла народився 25 жовтня 1904 року в Нью-Йорку. 

Його батьки, Петро й Марія, були емігрантами з маленького села Підгайці, що на Тернопільщині. Емігрували молоді люди ще до народження сина з доволі банальних причин, журналіст Григорій Жибак розповідає : «Як і тисячі інших українців, вони шукали ліпшого життя. У Підгайцях залишили хату на Боднарській». Жила родина невимовно бідно, коштів не вистачало. Щоб покращити фінансову ситуацію, батько сімейства працював на заводі, де виготовляв бочки для риби, проте отримував небагато, а кращої роботи українському емігранту шукати було марно. Духовно родині допомагала релігія та церква, проте маленький Володимир зовсім її не приймав — йому було нудно стояти годинами в церкві, а тому він поринав у свій уявний світ.

З дитинства майбутній мультиплікатор мав багату уяву, любив малювати, читати комікси. 

У віці 9 років Володимир уперше подивився анімаційний фільм Вінзора Маккея «Генрі Динозавр». Тоді ж він і вирішив, що не уявляє свого життя без творчості, а зокрема без малювання. Хіба ж знав маленький Володя, що у майбутньому він буде удостоєний премії цього ж Маккея та матиме світову славу?

Володимир навчався у вечірній школі індустріального дизайну, його фантазію і якісні роботи помічали викладачі, а у віці 16 років Титла отримав перше замовлення — створити титульні написи для компанії «Paramount Animation Studio». Колеги часто жартували над ним, мовляв: «Титри від Титли». Пізніше чоловіка підвищили й він почав малювати героїв мультфільмів «Байки Езопа» та інших.

Згодом, щоб допомогти своїм батькам, які й досі бідували, Володимир влаштувався на роботу в студію «John Terrys Studio» та за короткий період став найуспішнішим і найвисокооплачуванішим мультиплікатором цієї студії.

Доти в їхній родині ніхто не був митцем…

Заробивши певну суму і забезпечивши гідне життя батькам, Володимир відправився в подорож Європою, де вдосконалив свої знання. До речі, батьки хлопця були справді вражені: доти в їхній родині ніхто не був художником та й в успіх мультиплікатора мало хто вірив, однак Білл твердо йшов до своєї мети.

Він стажувався в Парижі, де його викладачем був Бордман Робінсон, знавець скульптури й малюнку. Далі Титла попрямував у Варшавську школу мистецтв, де як кажуть деякі історики, мав зустріч з українським художником Нілом Хасевичем. Не оминув чоловік і рідну Тернопільщину, де гарно освоїв українську мову, перейнявся українським побутом і звичаями, вивчив народні пісні та, проживши все життя в Америці, вважав себе українцем до кінця своїх днів. Пізніше діти Титли жартуватимуть, що їхній батько любив свою Батьківщину більше, ніж анімацію.

Знищення своєї анімації, Голлівуд та Оскар

Через півтора року Білл повернувся в Америку, проте його спіткав глибокий відчай: після переглядів робіт викладачів, з якими працював чоловік, Титла вважав, що його власні здібності доволі посередні й великих висот він ніколи не досягне. Тоді ж він знищив велику частину своїх неопублікованих анімацій. У 1934 році Білл Титла поїхав у Голівуд працювати у популярну «Walt Disney Animation Studios», яка вже тоді завоювала серця усіх глядачів своїм Мікі Маусом. Роботи Білла високо оцінювало керівництво, вже скоро він став провідним мультиплікатором, але це й не дивно: чоловік був єдиним художником з освітою. «Новенький» був залучений аніматором до таких проєктів, як «Білосніжка і семеро гномів», і «Піноккіо». 

Після того, як «Білосніжка» викликала фурор і стала класикою світової мультиплікації, Білла нагородили «Оскаром». Цікаво, що до статуетки додали ще сім мініатюрних, зробивши акцент на сімох гномах, які створив Титла. До речі, мультик «Дамбо» мав не менший успіхи отримав два «Оскари» та «Пальмову гілку» за анімацію. Титла вмить став номером 1 у світі анімації, його знали й поважали.

Також Володимир Титла створив образ Чорнобога (бога темряви у слов’ян) — казкового героя з мультфільму «Фантазія» Волта Діснея та образ чарівника з цього ж мультфільму. Це був цікавий досвід для мультиплікатора, адже тоді він глибше відчув своє українське коріння.

Через 4 роки Титла знайшов кохання всього життя

Актриса та модель Адрієн ле Клерк. У подружжя народився син Петро (Пітер) та донька Тамара. Саме уродини сина надихнули Білла на образ слоненятка Дамбо. Петро в дорослому віці згадував: «Якось я, ще кількарічний хлопчик, крутився на підлозі, а батько стояв у дверях і довго дивився на мене. Тоді він зрозумів, яким має бути його новий персонаж — кмітливий і дуже вухатий слоник Дамбо. Мої рухи, емоції, сміх, плач він передав своєму героєві. І це справді було геніально і просто, адже що театрального може бути у дворічній дитині? Це одна з причин, чому люди у всьому світі так люблять цього персонажа, а багато глядачів плакали під час перегляду» Тамара ж стала прототипом дівчинки Лілу з мультфільму «Каспер. Дружній привид».

Звільнення з «Діснея»

Однак, як і завжди це буває в історіях про успіх, щастя не може тривати вічно. У 1943 році під час Другої світової війни,Білл Титла підтримав страйк проти Волта Діснея, який через фінансову кризу звільнив багатьох працівників. За цю акцію чоловік вимушений був піти. Про свій вчинок мультиплікатор шкодував все життя і щиро прагнув повернутись до омріяної роботи, проте вдруге його вже ніхто там не чекав. Що утримувати родину, Білл повертається до своєї колишньої студії «Terrytoons», що співпрацювала з «Famous Studios» та «Tempo Production». Там же чоловік створив ще одні легендарні образи привида Каспера, Лілу та Ендрю. Лише в 1954 році Білл повернувся на студію «Дісней», але не як працівник, а як гість. Тоді ж він зробив фотографію з колишнім босом і підтримав компанію у запуску нового проєкту — «Діснейленду». 

Відомо, що Білл страждав на затяжну депресію в останні роки перед своєю смертю. Очевидно, йому докучала самокритичність, думки про недостатню самореалізацію і сум щодо студії «Дісней», період роботи, який він уважав найкращим у його житті. До того ж інсульт забрав у аніматора ліве око.

Напередодні смерті чоловік придбав ферму в штаті Коннектикут, де продавав молоко. Близькими друзями сімейства Титлів стала сімʼя переселенців з України, з якими Білл розмовляв українською, а під час спільного прослуховування козацьких пісень, навіть плакав. 

Помер геніальний аніматор на своїй фермі 29 грудня 1968 року

У 2005 році дружина Білла видала книгу про чоловіка і назвала її «Діснеївський гігант», а нащадки Титла, які теж стали талановитими працівниками у сфері фотографії та живопису, фінансували реставрацію Львівської академічної бібліотеки.