Зросійщення Донбасу: до чого тут Голодомор 1932–1933 років?

Зросійщення Донбасу було дуже комплексним процесом, який мав інколи й досить природний характер. Зокрема, після революції 1905–1907 рр. у промислові міста регіону доплив росіян сильно збільшився з дуже простої причини: на відміну від українських, російські селяни були дуже бідні і, щоб сплачувати борги за землю, відправлялися працювати в промислові міста. Загалом, індустріалізація часто спричиняє перемішування населення через наплив трудових мігрантів з усіх куточків країни, тож цей процес для України унікальний не був. 

Міста Донбасу активно заселяли росіяни, і на цьому, здавалося б, дослідження можна було б і завершити, але це лише вершина айсберга.

Час розгорнути темні сторінки української історії. У 30-ті роки XX ст. Україну охопили сталінські репресії, які призвели до чи не найбільшого винищення всього українського. Варто згадати тільки Голодомор 1932–1933 рр. 

Донбас, навіть попри велику частку міського робітничого населення, не став винятком і потерпав від важких наслідків сталінського терору. Так, у 1932 р. Раднарком УРСР буцімто через потреби індустріалізації встановив річну норму заготівлі зерна для Донеччини на рівні 606,3 тис. тонн — космічна цифра для індустріального регіону. На хлібозаготівлю були кинуті всі сили. Іронічно, що навіть тих самих робітників примусово відривали від заводів і відправляли на ріллю. У селян вилучалися запаси зерна, але навіть цього було недостатньо, і восени того року розпочався страшний голод.

На Донеччині навіть раніше, ніж в інших регіонах, був запроваджений режим «чорних дощок» — у 1931 році. Райвиконком заносив села, які не виконували хлібозаготівельного плану, на чорні дошки. Це означало припинення будь-якого продовольчого постачання, повернення хліба, розданого за трудодні, скорочення кредитів — повну ізоляцію. Усі ці дії, теоретично націлені на розвиток промисловості, ледь не призвели до повного колапсу всієї економіки Донбасу, бо голод розпочався і в містах.

За 1932 рік вугледобувна промисловість втратила 17,3 %. Наприклад, на Горлівське родовище необхідно було набрати 1870 робітників, а зголосилося тільки 16 осіб. Хоча робітники й отримували мізерні порції харчів, також голодували. Спалахували страйки, які жорстоко придушувалися. 

На додачу до голоду спалахнула епідемія тифу та інших захворювань. Доведене до відчаю населення помирало через споживання мертвої худоби.

У Маріуполі й поселеннях біля моря були масові смерті через мертву рибу, а навколо міста Сталіно (Донецьк) усього за пʼять днів (27 лютого — 3 березня) було зареєстровано понад 4 тисячі смертей. Селяни, яким удавалося дістатися до міст у марній надії якось вижити, масово вмирали просто на вулицях. Згідно з останніми дослідженнями, внаслідок Голодомору на Донбасі сумарно загинуло понад 70 тис. людей.

Наслідки Голодомору позначились і на здоров’ї місцевого населення. На жаль, документи не повідомляють, скільки людей помирало чи ставало непрацездатними від непрямих наслідків голоду. Наведемо лише той факт, що навіть наприкінці 30-х років місцеві школи не могли набрати дітей у перші класи, і заради поліпшення демографічної ситуації срср розпочав широкомасштабну кампанію із заселення спорожнілих територій колгоспниками з росії.

Примітно, що поки місцеві ледь зводили кінці з кінцями від наслідків терору, приїжджі діставали значні пільги: отримували будинок і садибу, звільнялися від сплати деяких податків. На ще більше приниження змарнілих селян їх зобов’язували ремонтувати приїжджим росіянам хати (а перед тим прибирати з них трупи) й ділитися з ними зерном, а інколи навіть меблями. Також задокументовані одіозні факти закупівлі патефонів для переселенців за рахунок колгоспів, тобто місцевих українців. Неприємний сюрприз чекав і на тих, хто таки зміг був утекти від голоду: їхні будинки їм не повертали. 

Усе це супроводжувалося засиллям російської культури. У школах відкривалися російські класи, завозилися російські підручники, з’являлися література й газети російською мовою. Були непоодинокі випадки взаємної неприязні й агресії між місцевими й переселенцями. Губилася й історична пам’ять регіону:

багато людей не згадувало про Голодомор 30-х років, причому не через байдужість до свого минулого: чимало сімей його просто не застали, бо приїхали пізніше.

Загальні наслідки Голодомору й подальшої русифікації були дуже масштабні. Попри те, що архіви Донбасу через російську агресію так і не були розсекречені, дослідники все ж наводять деякі цифри: за даними історички Лесі Гасиджак, на початку 1933 р. на залізничну станцію Сталіно прибуло 147 ешелонів з людьми й худобою для колгоспників, а в грудні того ж року — ще 44 ешелони з 3538 російськими сімʼями — і це дані лише про два етапи з ешелонами. Загальна цифра може бути значно більша. Після Другої світової війни ці процеси активувалися: лише в одну Донецьку область з росії щороку прибувало 400–700 тис. людей. Зазначимо, що не всі люди там і лишалися, але в будь-якому разі імміграція все більше поглиблювала розмивання української культури в регіоні.

Однак не всі науковці поділяють такий погляд на русифікацію Донбасу.

Зокрема, доктор історичних наук Станіслав Кульчицький стверджує, що Голодомор міг і не призвести до появи сепаратизму в регіоні. Історик говорить, що створений в 1933 р. переселенський комітет перемістив у теперішні Харківську, Донецьку, Луганську області значно більше жителів інших регіонів України, ніж росіян. На його думку, тисячі господарств у масштабах такого великого регіону, як Донбас, не надто численні, тим більше, беручи до уваги, що не всі ті сім’ї залишилися в Україні, тож причини сепаратизму варто шукати в пізніших часах.

Висновок

Хай там як, Голодомор завдав тяжкої шкоди населенню України, і Донбас не став винятком. Радянський геноцид винищив цілі села і вбив тисячі українців. Результати терору стали приводом для радянської влади «урізноманітнити» етнічний склад регіону. Таку політику здавна практикували імперії, і радянська влада втрутилася не тільки в промислові міста, а й давні українські села Донбасу. 

Цей та інші аспекти русифікації регіону створили сприятливі умови для подальшого провадження радянських культурних експериментів, таких як створення радянської людини. Як бачимо нині, це спричинило фатальні наслідки як для самого Донбасу, так і для України в цілому.

Друзі, якщо маєте бажання та можливість сприяти розвитку нашого проєкту, можете задонатити на картку:

4441114464261468

Або за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/9gMXBb9dVy