Місто, що є символом боротьби та незламності. Історія міста-героя Бахмута.

Поява міста-героя та розвиток Бахмута.

На правій притоці Сіверського Донця, річці Бахмутці, сформувалося сучасне місто Бахмут. Перша згадка про нього датована 1571 роком, саме тоді на кордоні між московією і Кримським ханством по річці Сіверський Донець були утворені прикордонні сторожі, на яких вели спостережну службу козаки. Хоча багато істориків вважають цю дату неточною, адже згадана Феодосієм Макаревським Бахмутська сторожа була розташована на території нинішнього с.Ямпіль. Вважають, що як повноцінне поселення Бахмут був заснований 1680-1690 роках козаками Ізюмського слобідського полку. У витоках міста стояла оборонна споруда, що сягала 3 км². Згодом, 1698 року, фортеця була спалена татарами, тож після пошуків нового місця проживання та промислу, були знайдені поклади солі на лівому березі річки Бахмутки. 8 жовтня 1707 року на цих землях розпочнеться масштабне повстання проти московського порядку.

Розмах видобутку солі був величезним ー за добу з однієї сковороди випарювали до 130 пудів продукту. Щороку сюди з’їжджалося близько 10 тисяч солеварів, переважно вихідці зі Слобідської України та Дону (місцева “золота лихоманка”). Тож не дивно, що після націоналізації прибуткових соляних промислів петром першим донські козаки бунтують. Уродженець Харківської губернії, слободи Старого Салтову ー Кіндрат Булавін ー стає очільником повстання проти царського уряду. Бурлаки, запорожці, татари об’єдналися разом з дончанами в антимосковську коаліцію, на знищення якої довелося витратити достатньо часу та ресурсів. 17 липня 1708 року Бахмут взяли штурмом, знищили. Вже з 1715 року місто поступово повертається до звичного способу життя: запрацював новий солеварний завод, 1721 року поблизу були знайдені поклади кам’яного вугілля, а з 1870-х на околицях Бахмута віднайшли поклади вогнетривкої глини та гіпсу. З 1783 і по 20-і роки XX століття Бахмут залишався центром однойменного повіту і набув значення центру соляної промисловості на Південному Сході України.

Після скасування кріпосного права почався екстенсивний розвиток промисловості в Бахмуті і приплив іноземного капіталу. У 70-тих роках XIX століття заповзятливі іноземці будують скляний, цвяхово-костильний, алебастровий, цегельний заводи, відкривають солеварний завод, а з 1879 р. франко-бельгійські та франко-німецькі акціонерні товариства починають будувати соляні шахти. 1885 р. шахти Бахмута давали 70% загальнодержавного видобутку солі. На початку ХХ ст. розвивається мережа банків, з’являються перші металообробні заводи. Місто стало дійсно великим торговельним центром, у ньому чотири рази на рік проходили Бахмутські ярмарки. 1895 року в місті вийшла перша українська книжка на Донеччині — вірші М. Чернявського.

Український Бахмут, революція 1917-1921 рр. та радянізація Донеччини.

Згідно з відомостями перепису населення в російській імперії 1897 року, мінімум 58% населення Бахмутського повіту були носіями української мови. 1917 року в Бахмуті діяли Українська повітова рада, “Просвіта”, загони Вільного козацтва, проходили масові українські мітинги, а вже в листопаді 1917 року вперше на Донбасі над будівлею Бахмутської повітової земської управи підняли синьо-жовті національні прапори. 1918 р. Бахмутський повіт тривалий час перебував у складі Української Держави гетьмана П. Скоропадського, з травня 1919 р. зайнятий білогвардійськими військами генерала А. Денікіна. Наприкінці 1919 р. в місті остаточно встановилася радянська влада.

1924 р. місто перейменоване в Артемівськ на честь радянського діяча Артема (Федіра Сергєєва). Радянська українізація 1920-30-х рр. зачепила й Бахмут, проте в 1930—1932 роках у Бахмуті проходять звинувачення в українському націоналізмі, більшовики арештовують і розстрілюють усіх ще живих на той час українських діячів визвольних змагань. У середині 1930-х тут спалено 70% бібліотечного фонду міста. Місто понесло втрати внаслідок Голодомору 1932-1933 років, що забрав понад 3000 жителів та ”Великого терору” ー загинуло 600 мешканців. У роки Другої світової війни містечко було окуповане нацистськими загарбниками, чиї звірства викликали запеклий опір. У місті діяли підпільні групи та партизанські загони. 1943 року Бахмут повертається до радянської окупації.

На початку 1950-х років на північній околиці Бахмута розгорнулося будівництво першого і єдиного в Україні заводу з обробки кольорових металів. 1954-го першу продукцію випустив Артемівський завод шампанських вин, що виробляє шампанське класичним пляшковим способом. Розвиток промисловості в післявоєнні десятиліття сприяв розбудові соціальної сфери. У 1960-х роках були зведені кінотеатр «Космос», центральна поліклініка, а 1968 року в місті з’явилися перші тролейбуси. Кожні п’ять років вводилися в дію 2 школи, 3-4 дитячі садки.

Проте, культурна та ідеологічна спадщина зникали. Етнополітолог Олег Калакура у своїх дослідженнях пише, що, за даними переписів населення, кількість українців — мешканців Донеччини, які вважали українську мову рідною, 1959 р. — 79%, 1989 р. — близько 60%, 2001 р. — 41%.

Радянський розпад, поява Української державності та 2014 рік.

Під час Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року 86% учасників голосування підтримали Акт проголошення незалежності України. Проте паралельно з Всеукраїнським референдумом у місті ініційовано місцевий референдум щодо повернення місту історичної назви. Утім ініціатива не була підтримана — «за» проголосували лише 25% ー можна прослідкувати наслідок зросійщення. Історична назва міста розпочне свій шлях повернення лише 23 вересня 2015 року на прохання міської ради.

З 1991 по 2013 роки Бахмут і надалі залишався металургійним містом, що давав значний прибуток в економіку України. Вже навесні 2014 року в Бахмуті, як і в багатьох містах Донеччини, відбулися заворушення проти нової влади. 12 квітня 2014 р. будинок міської ради було захоплено бойовиками й піднято над ним прапор самопроголошеної ДНР. Розташовану в місті танкову базу ЗСУ сепаратисти неодноразово намагалися взяти штурмом. У ході АТО 6 липня 2014 р. український прапор знову піднято над містом. 

І ось знову…  Бахмут став одним з найгарячіших точок масштабної битви в Східній Європі 2022 року. Протягом повномасштабного вторгнення ми щодня чуємо, бачимо жахливі кровопролитні бої в Бахмуті та з вірою і надією молимось за наших захисників. Місто є символом боротьби та незламності.