Особисте життя поета: жінки в долі Тараса Шевченка

1. Першим дитячим захопленням майбутнього письменника стала молодша на три роки сусідка Оксана Коваленко

Вони зростали разом, а тому часто бавилися. Матері, дивлячись на ці пустощі, роздумували про весілля. Звичайно, про якісь глибокі почуття не мовиться. Радше було взаємне порозуміння: дівчина підтримувала й жаліла Тараса, надихала його писати. Саме Оксана стала першою музою юнака. Але бути разом не судилося: Тарас поїхав разом з паном Енгельгардтом до Вільнюса, де зустрів нове захоплення, а Оксана назавжди залишилася в його серці світлим промінчиком сонця. Згодом він згадував її в поезії «Мені тринадцятий минало», у вірші «Ми вкупочці колись росли». Побачаться давні знайомі через 14 років, коли Оксана вже матиме чоловіка та двох дітей.

2. У Вільнюсі 15-річний Шевченко зустрів своє перше справжнє кохання — польку Ядвігу Гусиковську, старшу на 8 років

Вона допомагала Тарасу вчити польську мову і знайомила з цікавими людьми. Саме в їхньому товаристві хлопець нарешті почувався вільним. Найближчий друг Тараса Шевченка, Іван Сошенко, згадує: «Любов до цієї польки, яка належала до іншого кола, з незалежним складом думок, мала великий вплив на його забиту, загнану, але дуже вразливу натуру. Ця перша прихильність, за визначенням самого поета, облагородила його душу, піднесла його у власних очах…» Невідомо, чим би все закінчилося, якби не польське повстання 1830 року, через яке Енгельгардт змушений був тікати до петербурга. Шевченко легко пережив розрив із Ядвігою, напевно, не доріс ще до високих почуттів.

3. Наступним коханням уже вільного Шевченка стає 15-річна німкеня-натурниця Амалія Клоберг

Письменник відбив її у свого друга Сошенка: «Тарас зламав усі мої плани. Довго я приховував невдоволення їхніми близькими стосунками, нарешті не витримав». Згодом Кобзар дуже перепрошував за зламане щастя приятеля. Образ Амалії шевченкознавці знаходять у багатьох картинах Тараса. Наприклад, у 1839 році чоловік написав її портрет у ліжку з розпущеним волоссям та підписав його «Чевченко» — так дівчина вимовляла прізвище поета.

Роман Амалії і Кобзаря закінчився з невідомих причин.

4. Коли подорожував Україною, закохалась у поета Варвара Рєпніна

Тарас Шевченко на якийсь час зупинився в будинку Рєпніних, де прожив цілий рік. І хто б міг подумати, що письменника щиро покохає 35-річна Варвара Рєпніна? На той час жінку в 35 років вважали старою дівою, ще й Варвара була тиха й набожна. Однак, закохавшись, вона написала: «Якби тільки він мене полюбив, я б відповіла йому пристрастю». Тобто жінка була готова до заміжжя з Тарасом.

Але Шевченко так і не покохав. Варвара була для нього янголом душі, подругою, але не дамою серця: «Княжна Варвара Миколаївна енергійна, схильна захоплюватися, зрілого віку дівчина, худа, тоненька, з великими живими, виразними очима, добра, дотепна, мила і люб’язна, вона заступалася за бідних і нещасних, роздавала, що в неї було, і виявляла найтепліше співчуття до всіх, хто звертався до неї по допомогу чи за порадою».

Поет присвятив Варварі поему «Тризна», на тому їхні шляхи розійшлися, хоча вона протягом усього життя підтримувала Шевченка й допомагала йому.

5. У червні 1843 року на одному з балів Тарас познайомився з Ганною Закревською, а пізніше з любов’ю власного життя – Феодосією Кошицею

Вона була дружиною полковника Платона Закревського, і Шевченко просто зачарувався її красою: «Ганна гарна, бо Ганна вродлива». На балу поет попросив у Ганни синю квітку з її сукні — на пам’ять. Зберігав він цю квітку і перебуваючи на засланні. Між ними почався таємний роман, який тривав зовсім недовго. Цей спалах кохання одразу був приречений: Ганна була одружена й мала дітей. Пізніше Шевченко присвятить Закревській багато своїх віршів.

Під час перших відвідин Кирилівки Шевченко звернув увагу на 17-річну доньку місцевого попа Феодосію Кошицю. Чоловік мав неабиякі плани на дівчину: надумував одружитися, розпочати сімейне життя. Наймит священника залишив спогад: «…гарна була баришня. Частенько мені приходилося бути свідком, як вони зустрічались і щиро розмовляли в гаї… І часами цілі ночі просиджували вони в обіймах під своєю калиною та, слухаючи соловейків, дивились у вічі один одному».

Але батьки Феодосії були проти, тож, коли поет приїхав свататися, вручили йому гарбуза. Шевченко пише: «Думав уже в Києві оженитись та й жити на світі, як добрі люди живуть; уже було й подружжя знайшлося. Та Господь не благословив моєї доброї долі. Не дав мені докончить віку короткого на нашій любій Україні; тяжко! Аж сльози капають, як згадаю, так тяжко!»

Письменник поїхав, а Феодосія невдовзі збожеволіла й померла.

Така лиха доля.

6. Під час заслання Шевченко закохався в дружину коменданта Новопетрівської фортеці Агату Ускову

Це було те саме платонічне кохання: «Я любив її піднесено, чисто, всім серцем і своєю благородною душею». Але через плітки Агата була змушена припинити спілкування з письменником, хоча потім ще довгі роки залишалася вірною його подругою. 

7. Коли Тарасу виповнився 44 рік, він остаточно вирішив знайти дружину

Сподобалась йому 16-річна акторка Катерина Піунова, якій завдяки своїм зв’язкам Шевченко допоміг почати хорошу театральну кар’єру. Тарас уважав, що Катерина — це ідеал його дівчини. Але вона його не кохала, ба більше, використала чоловіка і втекла з молодим коханцем, за якого потім вийшла заміж. Великою акторкою так і не стала, про свій вибір жалкувала: «Але ж мені ще шістнадцяти не було! Що я там розуміла! Про душевний світ, про розум великого поета забула, клепки забракло».

Після невдачі з Піуновою Шевченку приписували роман з Марією Максимович, проте це не підтверджені відомості. Також Тарас Григорович сватався до 17-річної наймички свого друга Харитини Довгополенко, але вона йому відмовила: «Не піду за такого старого та лисого».

8. Останнім подихом кохання в житті Шевченка була Лукерія Полусмак

Тарас звільнив її з кріпацтва, було заплановане весілля, але, за спогадами, була дівчина неохайна і лінива, ласа на гроші та славу. Лукерія хотіла бути панночкою, вимагала від письменника купу подарунків. А одного разу Тарас застав її в обіймах вчителя. Зрозумівши, що все втрачено, дівчина прокричала: «Хіба ж би я за тебе, такого “старого та поганого” пішла, коли б не подарунки, та не те щоб панією бути». Лукерії на той час було 20 років, а Тарасові 46 років.

Шевченко помер через 3 місяці після розриву стосунків. Лукерія вийшла заміж за чоловіка-п’яницю, почала проводити довгі години на могилі колишнього нареченого, приносила гостинці й роздавала дітям, а якось написала у книзі відвідувачів: «… приїхала твоя Ликера, твоя люба, мій друже. Сьогодні мій день ангела. Подивись на мене, як я каюсь». Під кінець життя Лукерія збожеволіла, часто кликала покійного Шевченка, але було вже пізно.