Таємниці Івана Сірка: міфічний козак — характерник чи справжній геній-полководець?

Перша історія: народився з зубами?

Перша розповідь про Івана починається ще в його ранньому дитинстві. Подейкували, що хлопчик народився одразу з зубами. Побачивши це, дяк, який мав намір хрестити дитину, відмовився брати немовля на руки, а лише здалеку охрестив і втік. Утекли й повитухи. Але маля не злякалося, а лише лежало на столі та гралося шматком пирога, яке згодом з’їло.

За повір’ям, якщо дитина народжується з зубами, то вона неодмінно стане майбутнім убивцею. Селяни панікували, обходили будинок Сірків десятою дорогою, радили батькам позбутися чортеня. Та хлопчика врятував батько, який виніс сина прямо до розлюченого натовпу й оголосив, що цими зубами Іван убиватиме ворогів.

Друга історія: перевертень?

У легендах Івана Сірка постійно ототожнювали з вовком: мав хижі ікла, вив на повний місяць. Наступна історія стосується вже юності Сірка. У ніч на Івана Купала хлопець несподівано зник. Повернувся лише за три дні — поранений, у розірваній свиті та ще й з вовченям на руках. Люди казали, що Іван зустрів диявола, переміг його, а той подарував неймовірні сили. Через багато років Сірко розповідав, що поплентався на далеку галявину не знає чому, але точно пам’ятає бійку з вовчицею. Хлопець задушив її, а поруч почув скавчання вовченяти. Відчувши провину, він забрав тварину собі. Дбав про неї, часто розмовляв із нею.

Третя історія: небачена сила?

У віці 12 років Іван дізнався про Січ. Козаки, що приїхали в село, розповідали, що на острові Хортиця панують сильні й незалежні бійці. Якщо пройдеш випробування, то станеш одним із них. Сірко марив козаками, викликався навіть складати випробування, але ті тільки сміялися з, мовляв, млявого і кволого підлітка. Куди такому на Січ?

Проте коли козаки повернулися додому, то побачили, що на острові їх уже чекає той самий кволий підліток. Він перетнув небезпечні водні пороги — пройшов випробування. Так 12-річний Сірко став характерником. Тарас Силенко казав: «У нього були оті здібності, які ми сьогодні називаємо надлюдськими».

Четверта історія: убив самого чорта?

У віці 15 років Іван знову встряг у цікаву історію: зустрів самого дідька. Той пропонував підлітку стати отаманом, але Іван не піддався спокусі й вистрелив у нечисть. Чорт впав у воду. Так річка Чортомлик отримала свою назву. 

П’ята історія: геніальний полководець?

Історія пам’ятає лише двох полководців, які не зазнали жодних програшів у битвах — Олександр Македонський і наш Іван Сірко. Неймовірно, та отаман провів 55 походів проти Османської імперії і у всіх здобув перемогу. А ще було 65 великих битв і 179 сутичок з ворогами — у кожній беззаперечний виграш.

Шоста історія: писав лист султану?

Чи чули ви колись про те, як козаки писали листа турецькому султану? Звичайно ж, чули. Так от авторство цього листа приписують не кому іншому, як Сірку. А ще його вважають причетним до 30-літньої війни й підкорення фортеці Дюнкерк.

Сьома історія: правиця на щастя і долю?

Та характерник ти чи ні, а смерть забирає всіх. Так сталось і з нашим героєм. Кажуть, Іван заповів після смерті відтяти свою правицю, бо ж приноситиме вона удачу в боях: «Де рука, там удача». А також промовив, що оскільки свою силу нікому не передав, отримає її тільки обраний — той, хто сім років поспіль перед Великоднем носитиме на його могилу землю.

Також є історії про те, що не тільки правицю, але й тіло Сірка козаки впродовж багатьох років брали з собою в походи. Обставини поховання характерника козаки тримали у великій таємниці через купу ворогів померлого, двічі тіло переховували. І досі не відомо, чи справді в останній могилі лежить Сірко. Після смерті видатного полководця козаки-характерники начебто зникли. 

Захоплива розповідь, чи не так? Але варто наголосити: гідними віри є тільки ті факти, що Сірко не програв жодної битви і його справжні рештки так і не знайшли. Все інше — легенди, щоб надати образу Івана Сірка містики й загадковості. 

Так що ж ми тоді взагалі знаємо про справжнього Сірка?

Невідомо ні де, ні коли козак народився. Можливо, Поділля або Харківщина. З якої сім’ї походив чоловік, теж немає відомостей. Деякі науковці стверджують, що Іван здобув належну шляхтичеві освіту, інші, що той був зовсім неписьменний. 

Дитинство і юність Сірка — це абсолютна загадка. В офіційних документах він, як козацький полковник, з’явився аж у 1659 році на козацькій раді. В українській історіографії XX століття хибно вважалося, що Сірко був учасником Тридцятирічної війни та брав в облогу Дюнкерк. Проте сучасні історики доводять, що ця «легенда про Сірка» виникла через перекручування попередніми істориками імені французького генерала — барона де Cipo.

Повернімося до України та 1659 року. У цьому ж році він напав на наших союзників, кримських татар, щоб ті не пішли разом із Виговським на москву. Далі Сірко вирушив на Київ, щоб там з’єднатися з московитами, а коли його хотів відмовити від цих дій інший український полковник, то Іван просто накинувся на нього. Як результат, відібрав у Виговського владу, напав на Чигирин. московський цар оцінив старання Сірка і відправив тому гроші. Згодом Іван Сірко знову об’єднався з царем, щоб напасти на татар, які задумали допомогти українцям у боротьбі з московитами. 

Зробивши невелику перерву у військових справах, Іван повернувся і зрозумів, що новий гетьман Петро Дорошенко став новою українською надією — він разом із татарами вдало воював проти поляків у той час, як наш характерник бігав грабувати кримські поселення. Згодом, побачивши загарбницький характер московитів, Сірко відмовився з ними співпрацювати й таки об’єднався з Петром Дорошенком. Але Україну врятувати не вдалося, тому знову повернувся до царя.

Упродовж багатьох років Іван Сірко постійно змінював свою політичну орієнтацію, керуючись принципом «Нужда закон міняє». Хотів навіть стати гетьманом, але не встиг: московити схопили його й кинули до Сибіру. У похилих літах до Сірка надійшло прозріння і він почав писати, щоб лівобережні й правобережні гетьмани жили в мирі та спокої. Сам же він покинув Січ, оселився на хуторі й займався пасікою.

Ось така реальна історія напівреального Івана Сірка.

Він був неймовірно вправним полководцем, але недалекоглядним політиком. Не варто ідеалізувати чоловіка, адже коли прочитати його справжню біографію, стає зрозуміло, що всі герої люди та можуть помилятися. Іван Сірко був дитиною Руїни. Хай він таким і залишиться на сторінках книг з історії — не перевертнем і вбивцею чорта, а відважним опозиціонером.