З Днем Відновлення Незалежності! Найпроникливіші цитати про Україну

Події української революції стали справжнім вибухом XX століття: «хохли», які стільки років були рабами російської імперії і не мали власної державності, змогли піднятися, проголосити революційний парламент, видати універсали й боротися одразу на три фронти. Пропонуємо вам цитату голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського:

«Велике щастя згинути так, у боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішаними в юрбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи… От у цій хвилі, де протягом року кувалась українська державність, з фронтону її будинку здирають російського орла, ганебний знак російської власті над Україною, символ неволі, в котрій вона прожила двісті шістдесят з верхом літ. Видно, можливість його здерти не давалась даремно, видно, вона не могла пройти без жертв, її треба було купити кров’ю».

Рухаємося далі й зупиняємося на Розстріляному відродженні.

Це був справжній геноцид української інтелігенції. Адвокатів, учителів, художників, письменників і поетів арештовували і розстрілювали за віру в майбутнє України, за їхню творчість, що суперечила радянським шаблонам. Пропонуємо вам ознайомитися з цитатою одного з представників Розстріляного відродження Миколи Куліша:

«Україна сьогодні не сцена, а плацдарм… Плацдарм великого змагу ідей…»

Роман Івана Багряного «Тигролови» викликав велике обурення радянської влади.

Ця книга не просто про втечу головного героя з потяга нквс. Вона розказує всю правду про сталінський режим і наголошує на тому, що сміливі завжди мають щастя. Ось цитата письменника про співочу українську мову:

«Перейшов усі світи я —
Є прекрасних мов багато,
Але першою, як Мати
Серед мов одна лиш ти є».

Згадаємо про «батька нашого», ярого патріота й правдолюба Степана Бандеру.

Спочатку учасник, а згодом і керівник ОУН, він поставив собі радикальне завдання — боротися за все українське:

«Самостійну державу може здобути собі український народ тільки власною боротьбою і трудом».

Дисиденти —

ті, хто, як ніхто інший, доклали зусиль до здобуття Україною незалежності, чий дух патріотизму і заклики до боротьби досягли мети. Уявити Україну без дисидентів важко саме тому, що вони зберегли й поширили дух свободи. Пропонуємо прочитати настанову одного з найвідоміших дисидентів Левка Лук’яненка:

«Будьте сміливі, покладайтеся на долю і не бійтеся смерті. А найбільше любіть свій край, своїх батька й матір, любіть Україну. За парканом не сховатися. Особисте щастя і добробут можливі тільки в щасливій, захищеній і шанованій Батьківщині».

Поряд з дисидентами були шістдесятники,

які підняли українську літературу на світового рівень, відійшли від загальних канонів і виступили проти системи. Влучна цитата одного з представників шістдесятництва, якого знищила радянська влада, але творчість якого ми пам’ятаємо й цінуємо, Василя Симоненка:

«Можна все на світі обирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину».

Не можемо не згадати про геніальну представницю шістдесятництва, лауреатку Шевченківської премії і кавалерку Ордена Почесного легіону Ліну Костенко:

«А ви думали, що Україна так просто? Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни».

Коли чуємо веселий «Водограй»,

упізнаємо постать Володимира Івасюка, того самого, що є батьком української естрадної української музики й автором понад 100 хітів. Знищений радянською владою, він залишив великий спадок — неймовірні пісні й цитати, одну з яких ми вам презентуємо:

«А ми, українці, вже з самої колиски стаємо націоналістами, якщо матері співають нам українські колискові. Тому нас перевиховують у концтаборах. Українець перестає бути націоналістом аж тоді, коли зневажає свою мову, пісню, свої національні традиції, любить усе, крім свого рідного».

1991 рік. Наша довгоочікувана незалежність,

вибори президента, які могли б усе змінити… Є вислів «перемагають найкращі», але чомусь у цьому випадку у ній починаєш сумніватися й цитуєш не «найкращого», а того, хто мав за спиною три строки ув’язнення і заслання — неймовірного й вічного в наших серцях В’ячеслава Чорновола:

«Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі».

Євромайдан, Революція Гідності, окупація Криму 2014 року

і новий етап у житті кожного громадянина України. Згадаймо про веселого й запального, душевного і щирого співака, композитора й поета, Героя України, на жаль, посмертно, Кузьму Скрябіна:

«Війна не може бути на якійсь певній частині території. Якщо вона заходить, то це біда для всіх, і тому нейтральним бути не можна».

Сьогодення.

24 лютого назавжди закарбувалося в національній свідомості українців: цю дату знатимуть майбутні покоління. Вона викликатиме тільки ненависть до ворогів, бо, якби не вони, багато талановитих хлопців і дівчат могли б жити далі, могли б писати, малювати, співати і ще безліч «могли б». Одним з них був активіст і патріот Роман Ратушний:

«Випалюйте в собі всю російську субкультуру. Випалюйте в собі всі спогади з дитинства, повʼязані з російським-радянським. Випалюйте в собі стосунки з родичами чи друзями по той бік, з усіма носіями російської субкультури. Інакше це все випалить вас».

Наші пращури пройшли тернистий шлях. Вони могли з легкістю опустити руки і нахилити голови, але це не в стилі найсильнішої нації світу!

Українська мова звучить з вуст українців попри довгі роки заборон, українська молодь декламує українські вірші і, переймаючи досвід, пише свої, а українська пісня звучить у найвіддаленіших куточках планети. Ми живемо в небезпечний час і не знаємо, що буде далі, але точно знаємо, що перемога за нами!