9 молодих Прометеїв, що змінили історію України

Михайло Драгоманов

Один із організаторів «Старої громади» народився в Гадячі 1841 року. У 18 вступив на історико-філологічний факультет Київського університету Святого Володимира. Тоді юнак став одним із засновників недільних українськомовних шкіл у Києві й активним громадським діячем. У 20 він виступив від імені студентства університету над труною Шевченка в Києві, сказавши, що

«кожний, хто йде служити народу, тим самим надіває на себе терновий вінець».

Дядько Лесі Українки й засновник українського соціалізму до кінця своїх днів підіймав рівень суспільної свідомості українців.

Євген Коновалець

Майбутній засновник і голова ОУН народився в 1891 році в Зашкові. Він став одним із лідерів студентського руху у Львові й брав участь у боротьбі за український університет. У 26 він став командиром Січових стрільців й активно виборював незалежність України. Надалі Коновалець намагався об’єднати українців в еміграції та налагодити патріотичне підпілля, став одним з ідеологів українського націоналізму.

«У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії».

Іван Франко

У Нагуєвичах 1856 року народився один з ініціаторів Української радикальної партії. У 19 він завершив гімназію та вступив на філософський факультет Львівського університету. Уже в 21 його вперше ув’язнили за активне спілкування з Драгомановим. У 24 Франко пише про Вічного Революціонера й кращу долю в боротьбі —

«він живе, він ще не вмер!»

Громадський діяч безуспішно намагався балотуватися до Віденського парламенту, закликав до вживання слова «українці» замість «русини» й написав тисячі різноманітних творів.

Домніка Гришин-Грищук (Квітка)

Майбутня зв’язкова УПА народилася на Вижниччині в 1922 році. У 18 вона приєдналася до ОУН-УПА й стала зв’язковою, розклеювала повстанські листівки Чернівцями та збирала важливу інформацію, шукала медикаменти і їжу для бійців. У 1944 році її заарештували й вибивали зізнання, допитували. На суді її запитали: «Что ти хотєла?», а вона каже: «Хотіла України». Після 10 років каторги й кількох років заслання жінка змогла повернутися на Батьківщину. Ненависть до совєтської імперії вирувала в її серці постійно, як і прагнення незалежності України, яку Домніка застала у віці 69 років.

В’ячеслав Чорновіл

У 1937 році в смт Єрки народився майбутній голова Народного Руху України. Уже під час навчання на журналіста він проявляв свою опозиційність системі. За власну невгамовність Чорновіл відбув багато років ув’язнення та заслання. Боротьба шістдесятника й дисидента пробудила українську національну свідомість. Саме Чорновіл став один із ініціаторів створення Української Гельсінської спілки, проголошення Декларації про державний суверенітет України й Акту проголошення незалежності України. Слова політика «Україна починається з тебе» будуть завжди актуальними.

Мустафа Джемілєв

Перший голова Меджлісу кримськотатарського народу народився в Ай-Серезі 1943 року. Його з родиною депортували до Узбекистану, де він і виріс. У 16 юний дисидент брав участь у нелегальній кримськотатарській молодіжній організації. Опозиційна громадська діяльність стрімко продовжувалася, тож у 22 його відрахували з останнього курсу інституту. Він став одним із засновників Ініціативної групи захисту прав людини в СРСР. І десятиліттями боровся проти радянської держави. «Я з раннього дитинства знав, що з Криму нас підло виселили, а радянська влада — це погано».

Марія Маєрчик

Народилася в Ужгороді 1971 року. У 18 стала учасницею Революції на граніті, відсвяткувавши там своє 19-річчя. Студентка журналістики голодувала й вимагала перевиборів, націоналізацію майна комуністичної партії, відставки голови Ради Міністрів УРСР, недопущення підписання нового союзного договору та повернення на територію УРСР українських солдатів. Це стало прикладом для подальших студентських протестів в Україні. Сьогодні Маєрчик є вченою, культурною антропологинею та громадською діячкою, квір-феміністкою і викладачкою в НаУКМА.

Роман Ратушний

Захисник Протасового Яру народився 1997 року в Києві. У 16 громадський діяч брав участь у Євромайдані й постраждав від нападу «Беркуту» 30 листопада. Надалі молодий журналіст активно долучався до протестів і щодня змінював нашу державу на краще. Ратушний став добровольцем під час повномасштабного вторгнення РФ і загинув 9 червня 2022. Згадаймо його слова: «Поки ЗСУ вбивають русню на фронті, ви не здатні вбити русню в собі».

Анастасія Савка (Фенікс)

У 1999 році у Львові народилася майбутня захисниця України. У 23 роки на початку повномасштабного вторгнення вона добровільно пішла на службу в ТРО. З часом здобула спеціалізацію та стала снайперкою. На Запорізькому напрямку 28 листопада 2023 року героїчна жінка підірвалася на міні й втратила ногу, зараз проходить реабілітацію та процес протезування. Вдома її чекають батьки й маленький син Ярема, проте жінка бажає продовжувати боротьбу у війську. 

«Я думаю, що я скоро звикну до протеза, і зможу повернутися до своїх».

Ти

Так, саме ти. Змінювати країну можна вже сьогодні, у будь-якому віці. У 16 чи 25, 40 або 60. Боротьба триває, і дії кожного й кожної з нас сьогодні створюють завтра. Не знайдеш 20 грн на донат — не будуть зібрані кошти. Не будуть зібрані кошти — не буде збережене чиєсь життя, не будуть визволені окуповані території. Не дай ворогу жодного шансу! Нас мільйони, і разом ми сильні.