Злочини Леоніда Кучми на посаді президента України

Боротьба за владу й прихід на пост Президента України

Передвиборча кампанія Леоніда Кучми на посаду президента України 1994 року була цілком проросійська. Він говорив про відновлення «особливих стосунків» з росією. Агітацію проводили навіть російські високопосадовці, які задля цього неодноразово відвідували Київ. Усі як оди обіцяли набагато краще життя в співдружності зі «старшим братом», після того як Кучма стане президентом. Ба більше, передвиборча кампанія відверто транслювалася по російському телебаченні, яке на той час оглядала більшість населення України.

Цікавий факт: у передвиборчому штабі майбутнього президента були майбутні учасники злочинних дій, що були направлені на знищення суверенітету України. Серед них були Дмитро Табачник та Костянтин Затулін, а також проросійські політики Юрій Мєшков і Віктор Мінін. Ці люди жадали перетворення української держави на російський сателіт.

10 липня 1994 року Леонід Кучма був обраний президентом України. На посаду претендувало шість кандидатів, а головним суперником став перший президент України Леонід Кравчук. Голосування проходило у два тури: у першому за Кучму проголосувало 31,7 % виборців, у другому турі він переміг з результатом 52,15 %.

На честь його перемоги було влаштовано свого роду святкування і в москві. Відома своїм шовінізмом газета «Завтра» опублікувала портрет Леоніда Кучми поряд з портретом нового президента Білорусі Олександром Лукашенком. Стаття отримала гучну назву «Наші». У той час кремлівська еліта була абсолютно впевнена, що до влади прийшли люди, що допоможуть поглинути обидві новостворені держави. Причиною таких думок стало те, що кандидатів до влади допомагав просувати кремль. Росіяни й тоді вважали українську й білоруську незалежність тимчасовою.

Повну версію статті читайте на Patreon.

Долучайтеся до нашої спільноти на Patreon, щоб підтримати нас фінансово й отримати за це доступ до ексклюзивних матеріалів. З вашою підтримкою ми зможемо досягти ще більше й побудувати ще краще медіа, яке зможе зробити значний внесок у просвітницьку справу й стати патріотичною частиною активного громадянського суспільства, яке вважає, що вивчення історії дуже важливе для загальної освіти, культури й майбутнього України.