Спалили цілий острів і полюють на червонокнижних тварин: які ще екоциди росіяни вчинили, окрім підриву Каховської ГЕС

Засипали піском морське мілководдя та спалили все

Джарилгач — найбільший острів України й Чорного моря, розташований у Каркінітській затоці. Разом із прибережною смугою від Скадовська до Лазурного він утворює Джарилгацький національний природний парк, який є домом для сотень видів рослин і тварин, багато з них занесені до Червоної книги. Флора та фавна острова є настільки крихкою, що там не можна приводити домашніх улюбленців, випасати худобу, полювати та рибалити на його берегах. Натомість росіяни активно користуються територією Джарилгача, перетворивши його на полігон та склад техніки й боєприпасів. Витоки палива та інших отруйних речовин, постійна необережна людська діяльність забруднюють ґрунт, джерела прісної води, яких на острові дуже мало, та морську воду, що призводить до смертей або міграцій риб, молюсків і підводних ссавців, що занесені в Червону Книгу. Також окупанти, вірогідно, неконтрольовано полюють на наземних тварин, які також є під загрозою вимирання.

Окрім цього, у травні стало відомо, що росіяни засипали піском ділянку моря між островом та селищем Лазурне, щоб було простіше пересуватися. Під час відпливу тут утворюється мілководна коса, по якій можна пішки дістатись Джарилгачу, а оскільки припливи й відпливи — натуральні явища, утворення коси не впливало негативно. Проте штучний насип викликає замулення, ускладнює міграцію і розмноження підводних жителів усієї Джарилгацької затоки.

Але найбільшої шкоди заповідному острову завдала пожежа: у кінці червня окупанти підпалили рослини Джарилгача, вогонь розповсюдився по всій його території і не вщухав кілька днів. Рашисти спалили цілий острів. Окрім масового знищення червонокнижних рослин, ймовірно, від диму та полум’я загинули комахи, пташки та ссавці, оточені морем. Джарилгач зараз під окупацією, тому не можна повністю визначити збитки довкіллю. Без відновлення флори острів перетвориться на клаптик піску, який розмиватиме вода.

Нищення заповідного степу, крадіжка й вилов рідкісних тварин

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Фрідріха Фальц-Фейна — найбільший зі степових у Європі, має площу 33,3 тис. га, де зібрана колекція сотень червонокнижних видів тварин і рослин з усього світу. Заповідник розвивався за державні кошти та пожертви, зокрема з-за кордону, але з розгортанням війни виникли труднощі. Близько року завдяки волонтерам та бюджетним надходженням працівники налагодили роботу так, щоб забезпечити кормом та ліками тварин і підтримувати дендропарк у належному стані, але в березні цього року росіяни встановили тут свою адміністрацію, тож діяльність заповідника під великою загрозою. З початку окупації частину недоторканного степу росіяни перетворили на полігон і облаштували тут оборонні позиції, тим самим пошкодивши тамтешні ґрунти та рослинність. Окрім цього, над резервацією постійно літає ворожа авіація, що неабияк лякає її мешканців: для них це великий стрес, через який вони можуть перестати харчуватися та розмножуватися, а закупити нових тварин заповідник фінансово не може.

Нерідко «Асканія-Нова» страждає і від пожеж через бойові дії та необережність як місцевих, так і рашистів. Ба більше, зі встановленням окупаційної адміністрації з’явилася нова проблема — полювання на рідкісних тварин чи то заради розваги, чи то заради їжі. Окрім фізичного винищення, існує інформація про те, що росіяни готуються до вивезення або вже вивозять червонокнижних тварин у свої резервації.

Масштабна повінь, зміління водосховища та опріснення морської води

6 червня окупанти підірвали греблю Каховської ГЕС, через що затопило частину Херсонської і навіть Миколаївської областей, а Каховське водосховище критично обміліло. Потік змив цілі села та міста, від техногенної повені загинули десятки людей, сотні свійських тварин, а також майже всі чотирилапі жителі зоопарку «Казкова діброва» в Новій Каховці. У Дніпро потрапили токсичні речовини з кладовищ, каналізації, мертвих тіл, побутових відходів, і все це врешті опинилося в Чорному морі. Таке засмічення призвело до масштабного цвітіння морської і річкової води, розвитку інфекцій, небезпечних як для підводних жителів, так і для людей. На деяких чорноморських ділянках вода різко стає прісною, через це від берегів України відходять риби й молюски. Трагічним є також те, що щойно завершився сезон нересту, і ціле нове покоління риб не мало змоги відплисти вглиб моря й загинуло в опрісненому середовищі; ікринки та мальки в ньому буквально задихнулися.

До того ж є імовірність, що зневоднене Каховське водосховище перетвориться на пустелю, а без його води промисловість та аграрна сфера сильно постраждають: поля й заводи південного регіону залишилися без води. Якщо для підприємств Правобережжя є можливість подавати воду з водосховищ, що вищі за течією Дніпра, то іригаційні системи окупованих територій відновити фактично неможливо, поки до них не з’явиться доступ.

Під контролем окупантів все ще понад 20 природоохоронних територій, серед них є ще Олешківські піски на Херсонщині, Кінбурнська коса і парк «Білобережжя Святослава» Миколаївщини, Приазовський національний природний парк та «Великий Луг» в Запорізькій області, парк «Меотида», що на Донеччині. Без негайного втручання людини відродити постраждалі екосистеми буде важко, а розміновувати ці території, висаджувати на них нову рослинність, відновлювати популяції тварин доведеться роками.