Соня Делоне. Перша українка в Луврі

Соня Делоне народилася 14 листопада 1885 року. За звання батьківщини дівчини борються два міста — Одеса і Полтава. Її справжнє імʼя — Сара Іллівна Штерн. Відомо, що її родина була єврейського походження, батько працював управителем цвяхового заводу. Перші п’ять років дівчинка провела в Україні. У той період вона всім серцем полюбила свою домівку, проте затишне гніздечко малій Сарі довелося покинути через смерть тата. Її приютив у петербурзі дядько — заможний бездітний адвокат. Саме він дав Сарі гарну освіту. Вона гарно вчилася, але понад усе любила малювати. Дядько, цінувач мистецтва, вітав її вибір учитися малювання.

Після художньої школи він відправив її за кордон — у Німеччину в Академію витончених мистецтв. Тут Сара з головою поринула в улюблену справу, відвідувала галереї, вивчала мови, багато подорожувала, увійшла в кола радикальної молоді.

У віці 20 років Сара переїхала до Парижа, щоб навчатися в Академії Ла-Палетт. 

До речі, саме в Парижі мисткиня вирішила взяти собі нове ім’я — Соня. Надихаючись творчістю Ґоґена, ван Гога і Руссо, вона почала писати свої перші картини. Місцева богемна публіка, побачивши їх, кричала від задоволення. Коли Соні виповнилося 22 роки, вона вже мала досвід показу її робіт у паризькій галереї «Нотр-Дам Шан». Того ж року вона вийшла заміж за німецького галериста Вільгельма Уде. Шлюб цей був вимушений для Соні: мати занадто переймалася особистим життям дочки.

Можна сміливо стверджувати, що шлюб з Уде був чистим розрахунком для обох сторін: Уде вдало приховав свою гомосексуальність, а Софія отримала доступ до всіх галерей і виставок, що організовував її чоловік. До того ж, завдяки Уде Соня познайомилася з Пабло Пікассо, Андре Дереном, Жоржем Браком.

Однак через два роки вона зустріла французького художника Роберта Делоне, завагітніла й вийшла за нього заміж, розірвавши шлюб з Уде. Про першу їхню зустріч Соня писала так: «Я закохалася в нього відразу: він був сповнений нових ідей, жаги до життя». Прожили два палкі серця до самої смерті Роберта — цілих 30 років.

Говорячи про роботи Соні, треба сказати, що вона любила яскраві кольори й часто впроваджувала у свої твори любі серцю українські мотиви. У книзі спогадів вона написала: «Яскраві фарби я люблю. Це фарби мого дитинства, фарби України».

Фарби України вона вдало поєднувала з геометричними фігурами, орнаментами, щоб у результаті створити новий стиль живопису — симультанізм. Для цього стилю характерні сукупність різних форм і елементів, що складають загальну картину. Сама Соня про своє новаторство казала так: «Це зображення руху кольору у світлі».

У 1930-х роках Соня Делоне стала законодавицею моди,

основоположницею принтів і аплікацій на одязі. Її хвалили всі модні видання того часу, вона експериментувала з новими фасонами пальт, торбинок, купальників, а також упроваджувала новинки — вʼязані жилети й сукні, манто геометричних форм, написи на одязі. Надавала талановита дизайнерка нових сенсів яскравим хустинкам і шалям: у той час серед французьких жінок вони були модні. 

Соня Делоне створила костюми для багатьох балетів і згодом відкрила «Дім мод Соні Делоне Casa Sonia» у Франції, Мадриді, Барселоні і Більбао, який виготовляв ексклюзивну продукцію голлівудській акторці Ґлорії Свонсон, письменниці Ненсі Кунард і архітекторові Ерну Ґолдфінґеру. Попит на її продукцію був дуже великий. Софія Делоне тоді була найзатребуванішою персоною у світі моди. Вона оформляла світські бали, автомобілі (зокрема співпрацювала з Citroën), покази мод і навіть ткала свої власні килими, розробляла текстилі для таких будинків високої моди, як Chanel, Missoni, Yves Saint Laurent. Робила Соня й книжкові ілюстрації.

Найпопулярнішим ескізом дизайнерки стала «оптична» сукня, зображена на обкладинці журналу Vogue 1925 року, а найзнаковішими роботами за всю її карʼєру вважають ковдру в стилі patchwork з різнокольорових клаптиків, яку Соня пошила новонародженому синові Шарлю, і 235-метрове панно в стилі абстракціонізму. 

Театри й кіностудії марили дизайнеркою, Сорбонна запрошувала її читати лекції з історії мистецтв, її проголосили провідною представницею стилю ар-деко. 

Чоловік Делоне наголошував:

«Тканини Соні Делоне належать майбутньому, бо вони відповідають сучасному живопису, архітектурі, корпусам машин, оригінальним формам аеропланів, власне, подиху цієї активної сучасної епохи, яка створила стиль, тісно пов’язаний з інтенсивним життям, яке постійно прискорюється».

Однак успіх не міг тривати вічно: через американську кризу Делоне була вимушена закрити Дім мод, а під час Другої світової війни помер її чоловік, тож вона всю себе присвятила роботі.

У 1963 році Софія подарувала Франції 117 робіт і мала першу пожиттєву персональну виставку в Луврі. У віці 90 років Делоне отримала найвищу нагороду Франції — Орден Почесного Легіону.

Померла неймовірна мисткиня в 1979 році у віці 94 років. Соня Делоне до останнього свого дня працювала. На жаль, сьогодні в Україні є лише дві її роботи, які зберігаються в архівах Національного художнього музею України. У 2019 році в Одесі відбулася персональна документальна виставка, присвячена новаторці. Текстилями і дизайнами одеситки Соні Делоне надихаються в наш час такі відомі бренди, як Valentino, Disquared2, Comme des Garsons, Junya Watanabe, Chloé, Celine, Hermes, Miu Miu, Missoni.