Що чекає на путіна: історія міжнародних судів над воєнними злочинцями

1. Лейпцизькі процеси після Першої світової війни 

Після Першої світової відбулися перші спроби засудити воєнних злочинців. Лейпцизькі процеси 1921 року над німецькими злочинцями і переслідування османських воєнних злочинців (які вчинили геноцид вірмен, ассирійців і греків) були невдалими та через політичний тиск перетворилися на фарс. З 901 обвинуваченого у воєнних злочинах на Лейпцизькому процесі 888 були виправдані. Решта отримали невеликі терміни ув’язнення, дехто з них утік з тюрми.

2. Нюрнберський трибунал (1945-1946)

Першим в історії міжнародним трибуналом став Нюрнберзький воєнний трибунал. Він працював з листопада 1945-го по жовтень 1946 року і судив нацистських злочинців, які діяли під час Другої світової війни. Трибунал у Нюрнбергу намагалися зробити незалежним і неупередженим, але його критика є значною. До судового процесу підготували список зі 24 нацистів.

Ще до початку трибуналу голова Трудового фронту Роберт Лей наклав на себе руки в камері, а голову концерну Густава Круппа визнали невиліковно хворим і справу щодо нього припинили. Інших 22 судили: 12-х приговорили до смертної кари через повішення, 3 отримали довічне ув’язнення, 4 отримали терміни від 10 до 20 років, а ще трьох було виправдано.

3. Токійський трибунал (1946–1948)

На Нюрнберзькому процесі судили лише європейських воєнних злочинців, проте союзником гітлерівської Німеччини була ще Японія. І для покарання її злочинців створили Токійський трибунал. Командувач сил союзних держав у Японії, американський генерал Дуглас Макартур, особисто вибирав членів трибуналу і призначав керівника суду та головного обвинувача. Макартур мав також право самостійно змінити вирок.

Відмінністю Токійського трибуналу від Нюрнберзького стало те, що у списку злочинів японців проти людяності не було скоєних на релігійному ґрунті.

Обвинувачення висунули 29 представникам керівництва Японії:

— 7 отримали смертний вирок;

— 16 засуджені на довічне ув’язнення;

— 2 отримали тривалі тюремні строки;

— 2 померли під час процесу;

— один покінчив життя самогубством напередодні арешту;

— одного визнали неосудним через психічну хворобу.

4. Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії (1993–2017)

У 1991-2001 роках лише під час війни у Боснії і Герцеговині загинуло понад 100 тисяч людей. Війни в Хорватії, Боснії та Косово супроводжувалися етнічними чистками, депортаціями населення. Для засудження винуватців тих злочинів створили Міжнародний трибунал — перший із часів Другої світової. Його організаційна структура вже претендувала на неупередженість та незалежність. Суддів обирала Генеральна асамблея ООН.

Трибунал з колишньої Югославії вперше запровадив принцип командної відповідальності. Він означав, що військових або цивільних керівників могли засудити за те, що вони не запобігли злочинам своїх підлеглих або не покарали їх. Трибунал щодо злочинів у колишній Югославії утворили в травні 1993 року. Станом на літо 2008-го відбулося 142 судових процеси — 92 проти сербів, 33 проти хорватів, 8 проти косовських албанців, 7 проти боснійських мусульман, 2 проти македонців.  

5. Міжнародний трибунал щодо Руанди (1994–2016)

У 1994 році керівництво африканської Руанди, представлене політиками та військовими з народу хуту, знищило сотні тисяч представників народу тутсі, а також хуту, які намагалися протидіяти таким злочинам. Після громадянської війни новий уряд країни звернувся до ООН із проханням створити трибунал над винними в геноциді. За 20 років роботи трибунал щодо Руанди висунув звинувачення проти 96 осіб — 61 з них засудили до різних строків ув’язнення, 14 виправдали, справи 10 передали в суди національної юрисдикції, провадження щодо 8 звинувачених припинили.

Серед засуджених були пропагандисти з так званих «медіа ненависті». Директора радіостанції, яка закликала до знищення тутсі, засудили до 30 років ув’язнення, виконавчого директора — до 32 років.

6. Спеціальний трибунал щодо Лівану (2009–донині)

Був заснований у 2007 році для встановлення і притягнення до відповідальності винуватців скоєного в 2005 році вбивства колишнього прем’єр-міністра Лівану Рафіка Харірі та ще 21 особи. Це перший міжнародний трибунал, який переслідує осіб, винних в актах тероризму.  Обвинувачені: 4 особи, пов’язані з шиїтською організацією «Хезболла», визнаною багатьма країнами світу терористичною. У 2020 році Салім Джаміль Айяш, пов’язаний з «Хезболлою», був заочно засуджений до п’яти довічних ув’язнень. Троє інших обвинувачених були виправдані.

7. Спеціальний суд щодо Косова (2015–донині)

Мета – кримінальне переслідування колишніх членів Армії звільнення Косова, причетних до воєнних злочинів під час Косовської війни 1998-2000 років. Спеціальний суд створено Республікою Косово спільно з ЄС. Суд міститься в Гаазі. Обвинувачені: 8 осіб, серед яких колишній командувач Армії звільнення Косова Саліх Мустафа, а також Хашим Тачі, який на момент звинувачення був президентом Косова.

8. Замість висновку

Ордер на арешт путіна – історичне рішення для України та всієї системи міжнародного права, однак це лише початок довгого шляху до відновлення справедливості. Ще одним кроком стало підписання угоди про відкриття представництва Міжнародного кримінального суду (МКС) в Україні 23 березня.

На цьому шляху Україні доведеться зібрати ще чимало доказів злочину путінського режиму й армії рф, адже, на жаль, для світу загалом ситуація дуже часто не є такою «однозначною». А російські лобісти та пропагандисти щодня працюють над зменшенням підтримки України. Проте, як доводить історія, рано чи пізно кожен диктатор отримує неминуче покарання.