“Політика – це спосіб реалізації ідеї, яка живе в мені вже років 35. Це ідея Української держави, української духовності…”  

В’ячеслав Чорновіл дійсно спочатку уявляв, що Україна повинна була мати федеративний устрій. В’ячеслав уперше висловив пропозицію федеративної України 1989 року, балотуючись у народні депутати. Про це він сам сказав під час інтерв’ю кримським журналістам 1991 року, відповідаючи на їхні запитання щодо статусу держави, стосунків центру з регіонами, розриву відносин молодої України з москвою тощо.

Другий син політика Тарас Чорновіл стверджує, що В’ячеслав Максимович почав симпатизувати федеративному устрою ще 1987 року; що ідею федеративного устрою Чорновіл озвучив на засіданні Львівського дискусійного клубу, і тоді більшості цей намір не сподобалась, деякі навіть звинуватили його за погляди. 

Чорновіл досить часто критикував централізацію Радянського союзу, він дотримувався думки про те, що республіки повинні самі вирішувати свої економічні проблеми, бо тільки вони об’єктивно можуть подолати кризу, яка настала в їхньому регіоні. Тому політик виступав за децентралізацію влади та надання економічної свободи регіоном. 

«Наша Конституція сталінська. Це Конституція централістської унітарної держави, — говорив Чорновіл в інтерв’ю газеті «Правда України» 1989 року. — Наша ж держава задумувалася як союз, як справжня федерація соціалістичних самостійних республік із широким, найширшим самоврядуванням… У нас є глибоко унітарна, до кінця централізована держава, у якій республіка має менше прав, ніж кантон у Швейцарії». Кінцевим пунктом такої децентралізації Чорновіл вбачав повну незалежність республік, але, звісно ж, ці ідеї почали з’являтися тільки на папері у власних роздумах, оскільки наприкінці 80-х думати про самостійність республік було важко. 

Чорновіл розробив план української федералізації. Він акцентував на тому, що Україна має відкинути московський централізм, ось обриси його міркувань:  

«Гадаю, що натерпівшись від тоталітаризму і імперського централізму, вільна Україна здобуде стійкий імунітет проти всяких диктатур, однопартійних режимів, непогрішимих вождів, партій і вчень. І не захоче мій народ міняти накинутий ззовні московський централізм на рідний київський, а піде шляхом традиційного ще з князівських і козацьких часів демократичного самоврядування», — зазначено в чернетці виборчої програми кандидата в народні депутати УРСР Чорновола, 1989 року.

Діяч виступав за створення земельних урядів та загальнодержавного двопалатного парламенту: «Я уявляю майбутню Україну федеративною державою — союзом земель, які склалися історично й несуть на собі природно-кліматичні, культурно-етнографічні, мовно-діалектні, побутово-господарчі та інші відмінності, що творять неповторне різнолике обличчя єдиного народу. Бачу в складі Української Народної Республіки такі землі, як Київщина, Поділля, Волинь, Галичина, Буковина, Закарпаття, Гетьманщина, Слобожанщина, Запоріжжя, Донеччина, Таврія (Чорноморія), а Крим — як незалежного сусіду, або автономну республіку в союзі з Україною». Одразу ж уточнив, що це не така федералізація, про яку багато хто думає, у цьому устрої землям не будуть надавати право виходу зі складу України, це буде лише збільшення прав на власний економічний розвиток. 

Проте політик розумів, що встановити такий лад в Україні одразу не вийде, бо спочатку треба збудувати міцну національну державу.

Чорновіл завжди критикував КПУ за створення монополії, яка вживала наративи, що ділили українців на Захід та Схід. Чорновіл був прибічником того, що українці на заході, сході є одним народом, а їх різний політико-економічний розвиток ー це лише одна частина великого національно-демократичного відродження. До того ж він підкреслював, що не є прихильником автономізації українських територій, він був проти створення так званої Новоросії, автономізації Закарпаття або Криворізько-Донецької республіки. 

Видатну постать в історії України Левка Лук’яненка тут також варто згадати. Ось як він коментував деякі ідеологічні розбіжності з лідером НРУ Чорноволом: «Так, були деякі непорозуміння […] напередодні президентських виборів Чорновіл, агітуючи на сході, виступав за надання російській мові статусу державної. Але це, очевидно, була передвиборна тактика Чорновола. Загалом ми мали однаковий світогляд». 

Варто зазначити, що ми не знайшли інформації про те, що Чорновіл хотів надати російській мові статус державної, а навпаки, натрапили на інтерв’ю, де він наголошував на тому, що українська мова повинна бути єдиною державною мовою на території українських земель. До того ж, під час зустрічі в Павлограді від кандидата в Президенти Чорновола пролунали слова про те, що в нас немає проблем з російськомовними, всі розуміють українську мову, а національні суперечки запускають колишні партократи. 

Утім і це його бачення зазнало змін. 1995 року, коли тривав конституційний процес, Чорновіл у статті для рухівської газети «Час/Time» визнав, що місцева влада має формуватися на місцях представницькими органами. А наприкінці додав репліку, яка сповна характеризує і його власну трансформацію у поглядах на державний устрій: “Так методом “проб і помилок” ми намацуємо для України оптимальну схему державного устрою”.

У редакції програми Народного руху за 1996 рік йшлося про те, що Україну належить розглядати як унітарну державу з адміністративно-територіальним самоврядуванням.

Теорії Чорновола з приводу федералізації України покинули політичний дискурс, але ненадовго, поки цим не зайнялася проросійська «Партія регіонів», яка виступала за надання російській мові статусу другої державної, яка ідеологічно розділила Україну на «Захід та Схід». Регіонали стверджували, що Україна «не відбулася» як унітарна держава. Чорновіл писав про таких політичних діячів ще 1998 року, В’ячеслав Максимович вважав, що аморально «розбудовувати на теренах Української держави кланову федерацію» «під розмовки про неперспективність національної ідеї». 

Важкий хрест звалив на себе В’ячеслав Чорновіл. Якось він сказав, що «немає страшнішої кризи за муки нечистого сумління, бо немає вищого судді за правду». Політика – не квітучий садок для побачення з приємними людьми. Політика ー це, навпаки, місце, де ти зустрінешся з тими, хто тебе відверто ненавидить. Ненавидить твої ідеали, переконання. Як казав третій Президент України Віктор Ющенко: “Чорновіл був білою вороною, він ходив по Львову, а йому в спину каміння кидали”. Пишіть свої думки в коментарях!