Невідомий Хмельницький. Кохання гетьмана

Ганна Сомко, покірна й турботлива лебідка Хмельницького

Ганна походила з давнього шляхетного купецько-міщанського роду. Її батько мав власну торговельну справу. З Хмельницьким він познайомився давно, вважав його своїм другом, тому не був проти його одруження з Ганною в 1625 році. Нареченій було тоді 16 чи 17 років, а нареченому— 35. Це не було кохання: Богдану просто потрібна була родина, а Ганна подобалася йому своєю вдачею.

Разом з дружиною Богдан відбудував занепалий хутір Суботів. Дбайлива й працьовита господиня, лагідна дружина, Ганна завжди знаходила правильні слова для чоловіка й оточила його теплом і затишком. Вона присвятила всю себе родині, яка була немаленька: сім чи девʼять дітей. Звичайно, часті пологи підірвали здоров’я Ганни: вона згасала, і Богдан утрачав до неї цікавість.

Коли Ганні стало не під силу вести господарство, їй на допомогу привезли дівчину-сироту з Чигирина. Чи знала тоді Ганна, що саме ця дівчина зруйнує її родину, бо вона не тільки доглядатиме дітей і вправлятиметься з домашніми клопотами, а й зачарує Богдана, якому на той момент буде 52 роки? Історики вважають, що саме роман Богдана зі служницею Оленою остаточно підірвав здоровʼя Ганни. Померла вона в досить молодому віці в 1647 році.

Олена Чаплинська, сирота-служниця й згубна пристрасть Хмельницького

Вона відіграла важливу роль у житті гетьмана: є припущення, що саме через неї розпочалася Національно-визвольна війна. 

Після смерті Ганни Сомко Олена жила з Богданом у фактичному шлюбі (вони не були вінчані). За свідченнями деяких істориків, дівчина мала українське або польське шляхетське походження. Олена була невимовно гарна, любила витрачати кошти на дорогий одяг, улаштовувати пишні прийоми. Олена не кохала Хмельницького — її цікавили тільки його кошти й статус. Богдан же дуже її кохав.

Якось за відсутності Богдана до Олени почав заїжджати шляхтич-удівець Данило Чаплинський, який ненавидів Хмельницького, бо той був, на його думку, занадто багатий і самовпевнений. Хто знає, що було між Оленою і Данилом: чи то тільки веселі жарти й пусті розмови, чи щось серйозніше, але вже в 1647 році Чалинський напав на хутір Хмельницького Суботів, пограбував його і вбив меншого сина. Викрав шляхтич і Олену і, заставивши її перейти в католицтво, швидко з нею обвінчався в Чигирині.

Дізнавшися про це, Хмельницький був неймовірно розлючений. Чаплинський запроторив Хмельницького у в’язницю. Визволив його чи то чигиринський полковник, чи то сама Олена. Пізніше Богдан написав: «Коли б не допомогла своєю участю й проханням Чаплинська, ця розсудлива невинних людей жалібниця — Есфір, то не знаю, що сталося б від ворожого наклепу Чаплинського з моєю головою далі…»

Цілий рік гетьман не бачив коханої. Улітку 1948 року Богдан викрав Гелену в Чаплинського, пробачив їй усе й одружився. Дозвіл на шлюб з нерозлученою католичкою при живому чоловікові гетьман отримав у єрусалимського патріарха Паїсія за 6 коней і 1000 золотих монет. 

Олена пробула гетьманшею лише три роки. Як свідчать спогади очевидців, розкішно вбрана, у діамантах, перлинах і оксамиті, новоспечена гетьманша наливала шляхетним гостям мед-горілку, частувала із золотих келихів самого Богдана, пишаючися своєю розкішною вродою, сміючись і пускаючи бісиків очима. Вона зовсім не поважала козацької старшини, що було причиною частих конфліктів між нею і Богданом. Козацька старшина не приймала ляшки, що вела розгульний спосіб життя. Тиміш Хмельницький також недолюблював мачуху.

Кінець Гелени настав тоді, коли її почали підозрювати чи то у викраденні козацьких грошей, чи то в співпраці з поляками, чи то в подружній зраді. Хоч би що там сталося, уже в травні 1651 року Тиміш Хмельницький стратив Олену на шибениці. Чи зробив він це за власним бажанням, чи за бажанням батька, — загадка. Відомо тільки, що Тиміш знайшов незаперечні докази вини Гелени, тож страчена вона була не просто так.

Страта Олени сильно вплинула на Богдана: він закрився в собі, став випивати. Історики також припускають, що втрата коханої могла бути причиною його поразки в битві під Берестечком.

Ліна Костенко в історичному романі «Берестечко» пише: 

«…Я був понижений і вбитий.

Я пив. Я мучився. Не спав.

Боявся посміху, як пастки.

Ось я такий і воював.

В мені було зерно поразки…»

Ганна Золотаренко, мудра й надійна порадниця, справжня гетьманша, «золота середина» 

Ганна Золотаренко була уродженкою Корсуня, походила з родини золотарів — ювелірів і була сестрою першої дружини Богдана. На момент шлюбу 45-річна Ганна була вдовою полковника, мала дітей. У серпні 1651 року Хмельницький і Золотаренко обвінчалися. Вона стала справжньою опорою для втомленого життям Богдана, ладила з його дітьми: Тиміш Хмельницький радився з нею, а Юрій завдяки Ганні погодився поїхати в Київ на навчання. Ганна була гарною господинею, вміла створити затишок у домі, підтримати світську розмову, брати участь у дипломатичних зустрічах. Навіть сама королева Польщі Марія-Людвіґа вдавалася до її посередництва під час польсько-українських переговорів. Хитро маніпулюючи, Ганна помирила  козацьку старшину з гетьманом, а також часто давала цінні поради для зміцнення української держави.

Хмельницький дозволяв їй те, чого не дозволяв нікому іншому: вона видавала гетьманські універсали, підписувала себе Ганною Гетьмановою-Богдановою, керувала козацькою скарбницею, облашовувала гетьманський палац. Часто вона втихомирювала імпульсивного чоловіка тим, що міцно обіймала його й починала гладити волосся, клала його голову до себе на коліна й голубила, аж поки гетьман не засинав.

Третій шлюб добре вплинув на Богдана: він почав частіше звертатися до методів дипломатії, став більш урівноважений, увічливий. Він полюбив Ганну, поважав її та довіряв їй, усиновив усіх її дітей і дав їм своє прізвище. Люди казали, що слово Ганни — це слово гетьмана.

Їхній шлюб тривав шість років — до смерті Богдана. Якийсь час жінка ще залишалась у Суботові й доглядала за хутором, а пізніше подалась у Вознесенський жіночий монастир у Печерську в Києві, де й померла.