Міфи про Полтавську битву, які ви могли не знати

За даними сучасних вітчизняних та зарубіжних істориків, загальна кількість армії Карла ХІІ під Полтавою складала близько 26 тис. осіб, з яких 17 тис. безпосередньо взяли участь у битві. У резерві шведи мали один полк польової артилерії. На його озброєнні знаходилося 41 знаряддя, проте в битві використовувалися тільки 4 гармати, призначені для подачі бойових сигналів. 

Перед боєм полки армії Карла ХІІ мали неповний склад. Вони пройшли довгий шлях, пережили холодні зими й потерпали від періодичних атак ворога. У російській історіографії існує неправдиве твердження про чисельність армії Карла XII під Полтавою: вони перебільшують її, подаючи цифри до 48 тис.

Сили піхоти московського війська, очолювані генерал-фельдмаршалом графом Б. Шереметєвим, складалися з 42-х батальйонів. До московського війська входили ще донські та уральські козаки. Загальна кількість військ Петра І становила близько 54 тис. (33 тис. піхоти і 21 тис. кавалерії), серед них 4 тис. козаків І. Скоропадського. 

У «генеральній баталії», за П. Кротовим, брали участь 282 московські знаряддя. У момент вирішальної сутички на рівнині в бойовому порядку знаходилося 68 полкових знарядь.

Як бачимо, сили не можна вважати кількісно рівними. Штучне роздування армії Карла ХІІ створювалося російськими істориками з однією метою: мінімізувати чисельний розрив військ і довести, що перемога московської армії відбулася завдяки «військовому генію Петра І» та хоробрості його воїнів, а не значній чисельній перевазі над ослабленою шведською армією.

Промова Петра І

Досить популярна в літературі та кінематографі так звана промова Петра І перед битвою. Однак вона має пізніше походження (можливо, була оброблена Феофаном Прокоповичем). Реальна промова була інша, більш повсякденна. Ось найвідоміші приклади з джерел:

Міфологізований текст: «Воины! Вот пришёл час, который решит судьбу Отечества. Итак, не должны помышлять, что сражаетесь за Петра, но за государство, Петру вручённое, за род свой, за Отечество. А о Петре ведайте, что ему жизнь не дорога, только бы жила Россия, благочестие, слава и благосостояние её»

Менш героїчний варіант: «Делайте, братия, так, как я буду делать, и всё, помощию Всевышнего, будет добро. За победою, после трудов, воспоследует покой»

Історія з переодяганням Новгородського полку і перелом у битві за рахунок відваги Петра І 

Наступний міф за розмахом більш епічний. Ось його короткий зміст: 

Традиційно московські новобранці носили мундири сірого кольору. Шведи про це нібито дізналися і вирішили основну атаку зосередити саме на «необстріляних» бійцях. Петро І розгадав цей задум шведів і наказав переодягти досвідчених вояків у сірі мундири, щоб увести шведів в оману.

Так, каролінці дійсно повели атаку на першу лінію московських військ, що складалася з першого батальйону Новгородського полку. Перша лінія була відтіснена атакою відразу двох шведських батальйонів. 

Доля московського війська висіла на волосині, але Петро I проявив неймовірну відвагу, вставши на чолі другого батальйону новгородців і повівши їх в атаку. Цим він спричинив корінний перелом у битві.

Насправді, обидві події не відображені в жодному з військових джерел того часу. Такий прийом напевно отримав би бодай маленьку згадку в документах сучасників. Згадані сюжетні прийоми битви були сформовані набагато пізніше, 1709 р., з уже відомою вам метою.

Хрест, який урятував царя

Далі маємо класичний приклад міфу про «богообраність» монарха: сам цар під час баталії ніби потрапив під обстріл. При цьому одна куля пробила йому капелюх, не зачепивши голови, друга — потрапила в сідло, а третя — в натільний хрест, який урятував його від неминучої загибелі. 

Єдине, що в цій історії правдиве, — це те, що Петро I справді потрапив під обстріл, але куль було не три, а всього одна, яка пробила капелюх, не зачепивши голову. Інші дві були вже додані пізніше, щоб довести, що царя захищає сам Господь. Цікаво, як би змінився хід історії, якби та куля таки влучила?

Кількість утрат і роль козаків Івана Мазепи в битві

За П. Енглундом, шведи втратили 6 900 вбитими, а в полон Петра І потрапило 2 783 вояків і старшини. Московська армія втратила вбитими близько 1 650 вояків. Утрати козаків І. Мазепи й запорожців становили до тисячі осіб.

Так, армія, що зазнала поразки, дійсно понесла в декілька разів більші втрати, але в історіографії ХІХ–ХХ ст. числа втрат суттєво різнилися з тими, які поширені сьогодні і вважаються обґрунтованими. Царська влада передбачувано наводила занижені втрати московського війська та перевищувала втрати каролінців. Докладно це описано в праці українського дослідника С. Павленка.

Українських козаків та їхню діяльність московські, радянські та частина російських істориків у своїх працях висвітлювали виключно негативно. Їхня участь у битві тривалий час узагалі заперечувалася. 

Замість висновку

По завершенні Північної війни статус регіональної наддержави перейшов від Швеції до росії, яка остаточно трансформувалсся в імперію.

Але чи можуть бути виправданням імперським амбіціям перспективи на майбутнє держави? Дуже влучні тут слова шведського історика Петера Енглунда: 

«Перемоги часто схиляють до самозаспокоєння і консерватизму, тоді як невдачі підштовхують до зміни поглядів і розвитку. Якщо Швеція позбулась великодержавності, що привело її до економічного добробуту через відсутність військового тягаря, то росія, навпаки, мала всі передумови для створення імперії, яка гальмувала її розвиток».

З моменту завершення Північної війни минув рівно 301 рік: 

– шведи передають нам артилерійські боєприпаси, ведуться розмови про надання для ЗСУ арт. установок Archer, зенітно-ракетних комплексів RBS70 тощо;

– московити продовжують марити міфічною «мперською величчю;

– Україна закриває столітній гештальт протистояння з росією, закріплюючи за собою славу «щита Європи».