Історія української дипломатії: від Київської Русі до катастрофи в Овальному кабінеті

Перші кроки на міжнародній арені

Київські князі започаткували дипломатію ще в IX столітті. У 839 році хакан русів (ймовірно, невідомий київський князь) послав посольство до франків. Цей крок показав готовність наших предків до зовнішніх зв’язків. У 860 році князь Аскольд керував руським флотом і напав на Константинополь. Він домігся вигідного миру для Русі. Імператор Візантії Михаїл III сплатив контрибуцію та погодив умови.

У 907 році князь Олег здобув перемогу над Константинополем. Він підписав договір, що забезпечив ексклюзивні торгові права для руських купців. Володимир Святославич розширив політичні зв’язки. Він одружився із сестрою візантійського імператора. Його син Ярослав Мудрий зробив династичні шлюби потужним політичним інструментом. Доньки Ярослава одружилися з королями Західної та Північної Європи. Анна Ярославна стала дружиною французького короля Генріха I. Єлизавета одружилася з норвезьким Гаральдом Суворим. Анастасія вийшла заміж за угорського Андраша I.

Королівська дипломатія

Наступною віхою української дипломатії стала Галицько-Волинська держава.

Тоді, у середині XIII ст. Папа Римський Інокентій ІV пропонував антитатарський хрестовий похід. Він бачив у Галицько-Волинській державі одного з ключових союзників. Для цього вирішили коронувати очільника держави. Правитель — Данило Галицький прийняв корону після двох відмов. Він зробив це, щоби боротися з татарами й консолідувати свою владу.

У 1253 році абат Опізо, посланець Папи, приніс королівські клейноди до Дорогочина. Цей жест підтвердив рівні права Данила з іншими монархами Європи. Папа надав Данилу титул «короля Русі». Він закликав володарів Чехії, Моравії, Сербії, Померанії та Прусії підтримати Данила в боротьбі проти татар.

Данило використовував дипломатію, щоби встановити рівноправні стосунки з європейськими державами. Його зовнішньополітична діяльність відкривала нові можливості для альянсів. Він прагнув забезпечити підтримку з боку інших монархів.

Хоч його спроби щодо австрійської спадщини й хрестового походу не принесли бажаного результату, Данило заклав основу для міжнародного визнання очолюваної ним держави. Місцеві правителі ще пів століття титулували себе «королями Русі».

Козацька дипломатія

Важливим етапом історії дипломатії було заснування Запорізької Січі як військово-адміністративної організації. Козаки провадили самостійну зовнішню політику. У 1593 році хорватський священник Комулович прибув до Січі з 12 тисячами золотих дукатів і пропозицією співпраці. У 1594 році козаки підписали договір зі «Священною лігою». Папа Римський Климент VIII і німецький імператор Рудольф II підтримали цей договір. Козаки опинилися в коаліції об’єднаних сил боротьби проти Османської імперії.

Січ мала чітку структуру. Кошовий отаман очолював дипломатичну діяльність. Генеральний писар вів листування та зберігав документи. Військовий товмач займався перекладами. Він мав знати польську, турецьку, татарську, вірменську та молдавську мови.

Особливого розмаху набула дипломатія в часи існування козацької держави. Гетьмани від Хмельницького до Орлика постійно шукали союзників і змінювали вектори зовнішньої політики.

Богдан Хмельницький використовував власні мовні здібності для встановлення міжнародних зв’язків. Його команда, до якої входили Филон Джалалій і Лаврин Капуста, укладала угоди з Османською імперією, Кримським ханством і литовським двором. Найбільшою та найбільш неоднозначною подією стала Переяславська рада 1654 року, яка започаткувала військово-політичний союз із Москвою. У наступні часи можна відзначити Виговського і Віленське перемир’я, Мазепу й союз зі Швецією, Пилипа Орлика та союз із татарами й ще низку подій. Це свідчило про вплив українських гетьманів на міжнародній арені.

Дипломатія в часи національно-визвольних змагань

У грудні 1917 року уряд очолив Олександр Шульгин. Він розпочав активні переговори з країнами Антанти. Представники Франції і Великої Британії брали участь у цих зустрічах. 27 січня 1918 року українські дипломати підписали мирний договір у Бресті. Цей договір отримав назву «Хлібний мир». Українці постачали продукти для країн Центральних держав.

Гетьман Павло Скоропадський відкрив дипломатичні місії в Румунії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Дмитро Дорошенко очолив Міністерство закордонних справ. Він започаткував навчальний заклад для підготовки дипломатів. Цей період допоміг сформувати зовнішньополітичне бачення і продемонструвати національну ідентичність.

Дипломатія незалежності: шанси й прорахунки

Новий історичний етап у розвитку української дипломатії розпочався 16 липня 1990 року, коли Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Після прийняття Акту про незалежність 24 серпня 1991 року Міністерство закордонних справ зіткнулося з викликами міжнародного визнання, встановлення дипломатичних зв’язків, створення ефективної мережі посольств і консульств, перебудови двосторонніх відносин із країнами світу й інтеграції в провідні міжнародні організації.

Особливо важливою подією стало підписання Будапештського меморандуму в 1994 році. За його умовами США, Велика Британія та Росія гарантували територіальну цілісність і політичну незалежність України в обмін на її відмову від ядерної зброї. Цей документ часто згадують як символ гарантій безпеки, що, на жаль, пізніше не були повністю дотримані.

Катастрофа в Овальному кабінеті

28 лютого 2025 року в Овальному кабінеті Білого дому відбулася зустріч між президентом України й лідерами США. Головним предметом розмови була переговорна сесія щодо угоди про корисні копалини. Ця угода мала на меті створити економічний зв’язок між Україною та США, сприяючи розвитку видобутку й експорту мінеральних ресурсів. Проте ключовим недоліком було те, що угода не передбачала жодних гарантій безпеки для України, залишаючи питання її територіальної цілісності й обороноздатності відкритими. 

Президент Зеленський нагадав, що Росія неодноразово порушувала перемир’я на Донбасі. Це спричинило різку реакцію президента Трампа й віцепрезидента Джей Ді Венса. Напруження призвело до припинення переговорів і скасування підписання запланованої угоди. Україна потрапила під небувалий тиск адміністрації Трампа.