Історія «нульових»: як Помаранчева революція змінила долю України

Друга половина 90-х років та початок 00-х

Це період, коли демократичні процеси в нашій державі почали відмотуватися назад, а натомість формувалася нова система напівавторитарного управління. Вона дістала неофіційну назву «кучмізм» і походила від прізвища тогочасного президента Леоніда Кучми. Його каденції характеризувалися наступом на свободу слова, появою олігархічних груп та початком зачищення політичного поля від опонентів.

Поворотним моментом його президентства став «касетний скандал» 2000 року, коли було оприлюднено записи, що свідчили про причетність Кучми до зникнення та вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Попри намагання влади зам’яти цю історію, мільйони українців незабаром дізналася правду. Обурення небайдужих вилилося в акції непокори, відомі під назвою «Україна без Кучми». Саме тоді громадянське суспільство вперше показало своє невдоволення діями влади. Стало зрозуміло, що воно не буде миритися з антидемократичними тенденціями, що назрівають в Україні.

Переломний момент

Ключовою подією, яка визначила майбутній курс України, стали президентські вибори наприкінці 2004 року. Для влади, чиїм кандидатом був Віктор Янукович, і для опозиції на чолі з колишнім прем’єр-міністром Віктором Ющенком ці вибори були вирішальними. Україна стояла на роздоріжжі — обрати шлях демократії чи збереження та укріплення авторитарної системи, вибудованої у попередні 10 років.

За результатами чи не усіх соціологічних опитувань, які були проведені напередодні виборів, саме Віктор Ющенко був головним фаворитом і мав здобути перемогу. Проте напередодні першого туру виборів він зазнав отруєння діоксинами. Тільки через 20 років стало відомо, що це могла бути російська спецоперація, метою якої був повний зрив євроінтеграційного та демократичного процесу в Україні, оскільки Ющенко міг би зупинити проросійський курс, розпочатий у кінці президентства Леоніда Кучми.

Незважаючи на майже смертельне отруєння, політик вирішив не зупиняти боротьбу. Його перше місце за результатами першого туру дало опозиції підставити розраховувати на перемогу у наступному.

Другий тур виборів відбувся 21 листопада 2004 року. Згідно з даними екзит-полів незалежних соціологічних організацій, Віктор Ющенко набрав приблизно 54 % голосів і перемагав на президентських виборах. Проте Центральна виборча комісія оголосила саме Віктора Януковича переможцем. Фіксувалися масштабні порушення та фальсифікації, які поставили під сумнів чесність цих результатів. Уряди багатьох провідних демократичних країн не визнали їх результати.

З цього моменту фактично і розпочалася Помаранчева революція

Її відлік почався з 22 листопада 2004 року, коли Майдан Незалежності у Києві перетворився на епіцентр політичного життя країни, де зібралися десятки тисяч людей. Влада декількох міст, таких як Львів та Київ, відмовилися визнавати результати цих виборів, чим посилила тиск на центральну владу. Перемовини між Адміністрацією Президента та опозицією не дали результату. Уже 25 листопада Верховний Суд України заборонив друкувати офіційні результати виборів, а протестувальники активно зводили наметові містечка, організовували чергування та зайняли деякі будівлі в центрі Києва. Акція загалом мала мирний характер, і великих сутичок між протестувальниками та правоохоронцями не було.

Паралельно на південному сході країни проводилися і провладні мітинги: частину учасників привозили організовано, інші ж приходили добровільно підтримати Віктора Януковича. У регіонах, де переміг він, розпочалися розмови про можливість федералізації України, що загрожувало розпадом цілої країни. Через це деякі соратники Януковича покинули його передвиборчий штаб.

Вирішальні рішення

Одним з важливих моментів тієї зими стало рішення Верховного Суду України визнати результати другого туру недійсними через масові порушення, частково задовольнивши вимоги опозиції. Суд призначив повторне голосування, яке неофіційно назвали «третім» туром. Також Верховна Рада України змінила склад ЦВК, аби не допустити нових фальсифікацій.

Це було результатом угоди між владою та опозицією, яка передбачала проведення Конституційної реформи в Україні. Вона обмежувала повноваження президента України, передаючи їх виконавчій гілці влади. Повторний другий тур виборів відбувся 26 грудня 2004 року. Тоді у чесному й прозорому процесі переміг Віктор Ющенко, отримавши близько 52 % голосів. Уже 23 січня 2005-го новообраний глава держави склав присягу й офіційно став третім президентом України.

У висновку зазначимо, що Помаранчева революція стала доленосним моментом для України, який засвідчив для всього суспільства — разом українці здатні відстояти своє право на чесні вибори й змусити владу рахуватися з народом. Чи не найважливішим спадком тих подій стала зміна суспільної свідомості, що показала здатність українців мирно змінювати своє життя на краще і побороти, здавалося б, монолітний режим.