Чи зможе Україна відновити чисельність населення. Вирішення соціальних проблем має стати пріоритетом у післявоєнний час

Людей усе менше

Проблема демографії — болюча тема для України. Починаючи з середини 1990-х, чисельність населення в країні стрімко падала, сягнувши рекорду у 2021-му, коли, за даними Держстату, на 714 тисяч смертей припадала 271 тисяча народжень. Сьогодні ситуація ще гірша, Росія почала повномасштабне вторгнення за яким спричинила значну еміграцію населення та великі цивільні й військові втрати. Загиблі- це одна з болючих точок для України та насамперед нації, оскільки це загальнонаціональна трагедія. Зруйновані дороги й мости можна відремонтувати і побудувати, але повернути життя загиблих людей, ми вже не взмозі…

Звертаючи увагу на другий аспект, то у демографів викликає теж увагу, бо незрозуміло, скільки з 5 мільйонів біженців (дані ООН) захочуть повернутися на батьківщину.  В результаті вищесказаного це може обернутися для країни гуманітарною катастрофою. Як наслідок нам буде важко  відновлювати економіку і отримаємо серйозні провали у сфері освіти, послуг. І це абсолютно страшна річ. 

Розстановка пріоритетів

Ситуація, втім, усе ще не така драматична. Адже навіть у розпал війни більшість українських біженців хочуть повернутися додому. В той-таки Київ ще тиждень тому повернулося до двох третин населення. Крім того, українці не перестали створювати сім’ї. Наприклад, із початку війни одружилося понад 22 тисячі українських пар. І як нам історія свідчить, що після воєн одруження й народжуваність тільки зростуть.

Але тут питання, як довго триватиме сплеск народжуваності і яка буде його інтенсивність. А тому ключова роль у поліпшенні демографії все-таки відводиться державі: буде вона проводити комплексну політику, спрямовану на поліпшення демографічної ситуації, чи ні. На жаль, усі попередні десятки років в Україні до «сімейного питання» не ставили за увагу.

Шляхи вирішення

Для поліпшення демографії державі годилося б зосередитися переважно на підвищенні тривалості та якості життя населення, сприянні народжуваності. Ідеться про зайнятість, медицину, міграцію, підтримку молодих сімей. 

Демографічний ренесанс передусім залежатиме від економіки. Для молоді в цьому плані дуже важлива стабільність. Тому треба забезпечити молодь роботою і житлом. Також стоїть питання відновлення сфери медицини, перед якою виникне багато викликів, пов’язаних не тільки з травматизмом під час війни, а й із загостренням хронічних захворювань, які проявляться внаслідок стресових ситуацій. Що стосується міграції, то тут, на думку експертів, держава має зосередитися на поверненні українців з-за кордону, і передусім це стосується молоді, яка, за словами очільника Міносвіти Сергія Шкарлета, є «національним та інтелектуальним потенціалом країни». У МОН уже вживають заходів для створення доступних і безпечних умов вступникам до вишів.

Що стосується «дитячого питання», то тут владі годилося б переглянути соціальну політику, а також активніше думати про механізми, спрямовані на підвищення народжуваності та інфраструктуру дитинства. Потрібно запускати освітній процес, підвищувати виплати при народженні дитини, програми соціальної допомоги… Той-таки  безумовний дохід (щомісячні виплати незаможним. — А.К.), спочатку краще протестувати на всіх дітях і підлітках», — зазначив він.

Ірина Курило вказує також на важливість поєднання зайнятості з материнством і батьківством. Адже тим-таки батькам-переселенцям треба працевлаштовуватися, а в багатьох містах і селах дитячі садки переповнені або їх немає. Особливо непроста ситуація в Західній Україні, куди переїхали мільйони українців, котрі втікали від війни.

Приціл на інші цінності

Вирішуючи проблему демографії, країна не просто бореться за збільшення чисельності населення. Мова про державний курс. Адже тоді в Україні хоч-не-хоч доведеться розвивати медицину, надавати ширшу соціальну підтримку. Такий підхід вигідний державі, оскільки збільшиться тривалість і поліпшиться якість життя громадян, що дозволить довше використовувати їхній потенціал. Крім того, самі українці стануть більш мотивованими, бо зрозуміють, що їхні сім’ї будуть соціально захищеними, а підростаюче покоління зможе розраховувати на гідне майбутнє.

Насамкінець згадаємо, що зростання народжуваності в Європі й Америці XIX століття, а через століття — у країнах Азії та Африки відбувалося після позитивних соціально-економічних перетворень. А тому все нове, орієнтоване на добробут людини, веде до розвитку і демографічного зростання.