Статті

Діячка повстанського руху в Україні 1917-1920-х років, рідна сестра Миколи Битинського – сотника армії УНР, зв’язкова повстанського загону Якова Гальчевського, якій історія приділила аж надто мало уваги. У свої 19 ця мужня дівчина ризикувала життям, аби займатись розвідкою і бути проміжною ланкою між армією УНР і підпіллям.

Сьогодні ми поговоримо про дівчину-героїню, про дівчину обовʼязку і честі, яка попри небезпеку, катування і побиття, не зрадила своїм принципам, а виборювала українську незалежність. Про трагічну долю звʼязкової Ольги Битинської далі у дописі.

Марія Вовчок, справжнє прізвище якої Віленська, відома більшості ще зі школи. Так, вона та сама письменниця, яка написала повість «Інститутка» та ще понад 70 окремих книг. Вона була тією, яка не відповідала тодішнім стандартам, через що страждала від суспільного обурення і неприязні. А говоримо ми саме про шлюб Марії з чоловіком, який був молодший за неї на 17 років.

Вони познайомились, коли хлопець ще тільки закінчував навчання в університеті. Він закохався одразу, вона ще деякий час «дружила». Та потім спалахнули почуття. У той час жінці було нечувано та скандально вийти заміж за того, хто був ледь не удвічі молодшим. Проте закоханим Марії та Михайлу було байдуже на пересуди й плітки. Вони одружились і прожили «душа в душу» 30 років. Вони писали теплі листи, турбувались, підтримували одне одного і головне — любили всім на зло.

Хозарський каганат — це імперія на крові та торгівлі, яку знищив Київ. Тема каганату є вкрай цікавою, оскільки розповідає про життя могутньої степової супердержави, що виросла з жорстоких кочівників і перетворилася на головного торгового посередника між Сходом і Заходом. Це була країна, де царі сповідували іудаїзм, гвардія молилася Аллаху, а народ поклонявся язичницьким богам. Історія про те, як безжальна система збору данини зробила їх багатими, а конфлікт із князем Святославом стер цю імперію з політичної карти світу.

Польська шляхта — вкрай важлива тема для українців, оскільки саме з нею пов’язують першу масову національно-визвольну війну українського народу на під проводом Богдана Хмельницького. Саме вони довгі десятиліття були антагоністами для українців і поневолювали населення України заради власного прибутку. Попри це потрібно знати, ким була польська шляхта, звідки вона походила і в чому полягала її унікальність та відмінність від класичного середньовічного європейського дворянства.

Уявіть собі світ початку XVII століття. Європа палає у релігійних конфліктах та війнах. Османська імперія на піку могутності загрожує Відню, а мандрівки світом — це смертельна лотерея, де ставкою є власне життя. Саме в цей час зі Львова вирушає у дорогу людина, яку згодом назвуть «вірменським Марко Поло». Про нього сьогодні в дописі

Історія часто зберігається не лише в підручниках, а й у фотоплівках. Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів володіє однією з найбагатших колекцій світлин Донеччини 1950-х років. В умовах війни, коли росія методично знищує українські міста сходу, старі фотографії перетворюються на візуальне свідоцтво втраченого. Вони фіксують квітучі міста, потужні заводи та затишні села ще до того, як туди прийшов «русскій мір».

Це добірка фактів про ключові події 1654 року, що ставлять під сумнів легітимність Переяславського акту: відмова царського представника Василя Бутурліна присягати, усний характер домовленостей та їх нератифікація Генеральною радою. Розглядається політика Гетьманщини та подальша фальсифікація Москвою Березневих статей, яка перетворила протекторат на пряме підданство. І ще раз з’ясовується, що договори з Москвою коштують менше ніж папір, на якому вони написані.

Львів, 1941 рік. Мало хто знає, але львівські вірмени в часи Другої світової рятували євреїв від голокосту. Історія порятунку євреїв вірменською громадою Львова — це сюжет, гідний голлівудського сценарію, але він написаний реальним болем і реальною кров’ю. Це історія про те, як один народ, що сам пережив геноцид, простягнув руку допомоги іншому народу, якого намагалися стерти з лиця землі.

90.32 %. Цифра, що добила СРСР. 1 грудня 1991 року ми зробили крок, який змінив усе. В цей день український народ підтвердив прагнення жити в суверенній державі та заклав підвалини для державотворчих процесів у незалежній Україні. Детальніше про це у дописі