Статті

Польська шляхта — вкрай важлива тема для українців, оскільки саме з нею пов’язують першу масову національно-визвольну війну українського народу на під проводом Богдана Хмельницького. Саме вони довгі десятиліття були антагоністами для українців і поневолювали населення України заради власного прибутку. Попри це потрібно знати, ким була польська шляхта, звідки вона походила і в чому полягала її унікальність та відмінність від класичного середньовічного європейського дворянства.

Уявіть собі світ початку XVII століття. Європа палає у релігійних конфліктах та війнах. Османська імперія на піку могутності загрожує Відню, а мандрівки світом — це смертельна лотерея, де ставкою є власне життя. Саме в цей час зі Львова вирушає у дорогу людина, яку згодом назвуть «вірменським Марко Поло». Про нього сьогодні в дописі

Історія часто зберігається не лише в підручниках, а й у фотоплівках. Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів володіє однією з найбагатших колекцій світлин Донеччини 1950-х років. В умовах війни, коли росія методично знищує українські міста сходу, старі фотографії перетворюються на візуальне свідоцтво втраченого. Вони фіксують квітучі міста, потужні заводи та затишні села ще до того, як туди прийшов «русскій мір».

Це добірка фактів про ключові події 1654 року, що ставлять під сумнів легітимність Переяславського акту: відмова царського представника Василя Бутурліна присягати, усний характер домовленостей та їх нератифікація Генеральною радою. Розглядається політика Гетьманщини та подальша фальсифікація Москвою Березневих статей, яка перетворила протекторат на пряме підданство. І ще раз з’ясовується, що договори з Москвою коштують менше ніж папір, на якому вони написані.

Львів, 1941 рік. Мало хто знає, але львівські вірмени в часи Другої світової рятували євреїв від голокосту. Історія порятунку євреїв вірменською громадою Львова — це сюжет, гідний голлівудського сценарію, але він написаний реальним болем і реальною кров’ю. Це історія про те, як один народ, що сам пережив геноцид, простягнув руку допомоги іншому народу, якого намагалися стерти з лиця землі.

90.32 %. Цифра, що добила СРСР. 1 грудня 1991 року ми зробили крок, який змінив усе. В цей день український народ підтвердив прагнення жити в суверенній державі та заклав підвалини для державотворчих процесів у незалежній Україні. Детальніше про це у дописі

Львів часто називають містом левів та каменю. Але за кожним кам’яним образом стоїть майстер. Одним із тих, хто творив скульптурне обличчя міста епохи історизму, був Тадеуш Баронч (1849–1905) — митець, у чиїй творчості поєдналися вірменське походження, європейська школа, польська культура та глибока повага до українського слова.

Цієї суботи, 22 листопада, Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви — гідно вшановані.

21 листопада на честь початку двох революцій святкується День Гідності та Свободи. Це свято стало наступником скасованого януковичем Дня Свободи 22 листопада, що відзначався на честь Помаранчевої революції. Десять років тому, 21 листопада 2013 року, в Києві на Майдані Незалежности розпочався Євромайдан, що став однією з найбільш масових, трагічних і вирішальних протестних акцій в українській історії. Силовий розгін протестувальників, «установлення ялинки», захоплення приміщення КМДА, переслідування активістів, ухвалення диктаторських законів, криваві події, герої небесної сотні — саме такі спогади про події десятирічної давнини виникають в українців. У цьому дописі ви переглянете добірку найбільш важливих і драматичних моментів Революції.

Під час сучасної російської агресії Україна отримала підтримку від добровольців з різних країн світу. Колись так само воювати у країни пострадянського простору вирушали стрільці Української національної асамблеї — Української народної самооборони. Найбільший резонанс вони викликали в Чеченських війнах. Поки одні захоплювалися їхніми діями, інші засуджували. На їхню честь називали вулиці, про них з осудом писали ЗМІ, а генерали згадували у мемуарах. Їх називали найманцями, терористами, авантюристами та бойовиками. Натомість лідери УНА-УНСО заявляли, що прагнули відтягти російські сили від потенційної війни проти України. Одне можна сказати напевно: бійці УНА-УНСО воювали добровільно, сповідуючи власні ідеали.
Як вони потрапили в Чечню? Звідки брали зброю? Де міг з’явитися їхній осередок? Про це та багато іншого розповідаємо в сьогоднішньому дописі.