Олександр Прокопів

1. «Сумно дзвенів плач старенької матері, що охопила труну сина та змочувала її слізьми… Невтішно ридала жінка по мужу… Плакала сестра за братом… Схилившись ішли батьки, мовчазні, пригнічені… Нема сили спинити сльози, нема сили чути, дивитися. Скільки борців полягло! Скільки могил по Україні! Щодень нові… Тисячі їх…» (київська газета «Боротьба» 21 березня 1918 року з […]

Під час пошуків активісти вдавалися до насильства Комісії та бригади, натхненні й водночас застрашені пропагандою, під час колективізації часто вдавалися до відвертого залякування й насильства над селянами. Чим більше селян опиралися колективізації, тим більше це розлючувало надісланих до села працівників і місцевих активістів, які застосовували тортури, втрачаючи людяність. І, на жаль, мемуари й архіви рясніють […]

«Якби я лишився в Україні, то був би в Сибіру, або розстріляний» Народився майбутній винахідник 1931 року в Жовкві. Батько спочатку був в УСС і брав участь у боях за звільнення України, пізніше був відомим адвокатом і головою місцевого осередку «Просвіти». Мати керувала «Союзом українок» на Жовківщині, який не лише працював з суто гендерними темами, […]

Боєздатність червоної армії Неприємним відкриттям стало усвідомлення того, що індустріалізація та колективізація не допомогла зміцнити радянську армію. Насправді боєздатність червоної армії, попри запевнення радянської пропаганди, виявилася вкрай низькою. Про це свідчили й великі втрати, і повільні темпи наступу частин РСЧА на фінляндському фронті. Великим моторизованим радянським з’єднанням фіни протиставили високу тактико-стрілецьку підготовку своїх піхотних військ. […]

Не знаю із чого почати цю страхітливу оповідь, якими словами донести до читача, до цілого світу про людську жорстокість. Боже, якщо ти є на цьому світі, скарай тих нелюдів, дикунів, що кров дітей ковтали зі смаком, кров наших матерів, сестер і батьків. Прекрасне невелике зелене село Яблунів поміж горами на Коломийщині. Колишній районний центр. Саме […]

Лизогубівський літопис  дає широку панораму моторошної кривавої ночі загибелі гетьманської столиці: «…Войско заюшеное, а паче рядовые солдаты, понапившіеся (понеже вездѣ изобиліе было всякого напою) кололи людей и рубали, а для того боячися прочіе въ скрытыхъ мѣстахъ сидѣли, ажъ когда огонь обойшолъ ввесь городъ, и скрыты пострадали; мало еднакъ отъ огня спаслося и только одна хатка, […]

У Вересневій війні радянський союз здобув певний досвід, але не зовсім… Наприклад, у практиці здійснення бліцкригів та швидкого просування значними силами військ, оточення та ліквідації великих угруповань противника, успішного досвіду подолання укріплених районів на заході України. Так, є позитивний бік. Але водночас керівництво  допустило серйозні прорахунки у підготовці червоної армії. Організація штабної роботи не забезпечувала […]

Йоганн Ґеорґ Коль — один із найвідоміших німецьких мандрівників та людина про яку сьогодні йтиметься в наших нотатках Він народився й помер у Бремені. Тяга до мандрів і потреба заробити на прожиток змусили Коля працювати в Прибалтиці домашнім учителем, звідки він через російську столицю і вирушив до України, ведучи ретельні подорожні нотатки. Наприкінці 1837 р. […]

Форсована індустріалізація дозволила забезпечити Червону армію технікою та озброєнням, механізувати та моторизувати її. Армія могла вести ефективні наступальні дії, але все ж таки неприємним відкриттям для радянської влади стало усвідомлення того, що боєздатність Червоної армії неможлива без підтримки населення, особливо селян — найбільшої соціальної верстви. Примусова колективізація сільського господарства і Голодомор 1932–1933 років залишили глибокий слід […]

  • Про русизм — людиноненависницьку ідеологію, якою заражена Росія Народи колишнього чи нинішнього, чи майбутнього союзу, і зокрема Росія, хворі на русизм. Причому [це] дуже небезпечна хронічна тяжка хвороба. Русизм страшніший за фашизм, нацизм, расизм — усі людиноненависницькі ідеології. Хочуть вони того чи ні. І цю страшну недугу, напевно, можна вилікувати лише найтяжчими випробуваннями. […]