Олександр Прокопів

Діячка повстанського руху в Україні 1917-1920-х років, рідна сестра Миколи Битинського – сотника армії УНР, зв’язкова повстанського загону Якова Гальчевського, якій історія приділила аж надто мало уваги. У свої 19 ця мужня дівчина ризикувала життям, аби займатись розвідкою і бути проміжною ланкою між армією УНР і підпіллям.

Сьогодні ми поговоримо про дівчину-героїню, про дівчину обовʼязку і честі, яка попри небезпеку, катування і побиття, не зрадила своїм принципам, а виборювала українську незалежність. Про трагічну долю звʼязкової Ольги Битинської далі у дописі.

Марія Вовчок, справжнє прізвище якої Віленська, відома більшості ще зі школи. Так, вона та сама письменниця, яка написала повість «Інститутка» та ще понад 70 окремих книг. Вона була тією, яка не відповідала тодішнім стандартам, через що страждала від суспільного обурення і неприязні. А говоримо ми саме про шлюб Марії з чоловіком, який був молодший за неї на 17 років.

Вони познайомились, коли хлопець ще тільки закінчував навчання в університеті. Він закохався одразу, вона ще деякий час «дружила». Та потім спалахнули почуття. У той час жінці було нечувано та скандально вийти заміж за того, хто був ледь не удвічі молодшим. Проте закоханим Марії та Михайлу було байдуже на пересуди й плітки. Вони одружились і прожили «душа в душу» 30 років. Вони писали теплі листи, турбувались, підтримували одне одного і головне — любили всім на зло.

Уявіть собі світ початку XVII століття. Європа палає у релігійних конфліктах та війнах. Османська імперія на піку могутності загрожує Відню, а мандрівки світом — це смертельна лотерея, де ставкою є власне життя. Саме в цей час зі Львова вирушає у дорогу людина, яку згодом назвуть «вірменським Марко Поло». Про нього сьогодні в дописі

Історія часто зберігається не лише в підручниках, а й у фотоплівках. Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів володіє однією з найбагатших колекцій світлин Донеччини 1950-х років. В умовах війни, коли росія методично знищує українські міста сходу, старі фотографії перетворюються на візуальне свідоцтво втраченого. Вони фіксують квітучі міста, потужні заводи та затишні села ще до того, як туди прийшов «русскій мір».

Львів, 1941 рік. Мало хто знає, але львівські вірмени в часи Другої світової рятували євреїв від голокосту. Історія порятунку євреїв вірменською громадою Львова — це сюжет, гідний голлівудського сценарію, але він написаний реальним болем і реальною кров’ю. Це історія про те, як один народ, що сам пережив геноцид, простягнув руку допомоги іншому народу, якого намагалися стерти з лиця землі.

90.32 %. Цифра, що добила СРСР. 1 грудня 1991 року ми зробили крок, який змінив усе. В цей день український народ підтвердив прагнення жити в суверенній державі та заклав підвалини для державотворчих процесів у незалежній Україні. Детальніше про це у дописі

Львів часто називають містом левів та каменю. Але за кожним кам’яним образом стоїть майстер. Одним із тих, хто творив скульптурне обличчя міста епохи історизму, був Тадеуш Баронч (1849–1905) — митець, у чиїй творчості поєдналися вірменське походження, європейська школа, польська культура та глибока повага до українського слова.

Цієї суботи, 22 листопада, Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви — гідно вшановані.

11 листопада назавжди увійде в новітню українську історію, як один із найважливіших днів. Саме цього дня в 2022 році був звільнений Херсон, а разом із ним й уся правобережна частина Херсонської області. Мільйони людей раділи цій події. Сьогодні ми згадаємо з вами події 2022 року.

Вільнюс — одне з ключових, але досі малодосліджених міст у біографії Тараса Шевченка. Тут з 1829 по 1831 рік юний кріпак, служка графа Енгельгардта, уперше зіткнувся не лише з великим містом як культурним осередком Російської імперії, а і став свідком бурхливих політичних подій. Саме у Вільнюсі він бачив польське повстання та читав революційні прокламації Юліуша Словацького. Тоді ж він проходив навчання у відомого вірменського художника Яна Рустема, про якого ми розповідаємо в цьому матеріалі.